Центральному Поліссю – сертифікат ЮНЕСКО

Центральному Поліссю – сертифікат ЮНЕСКО

Міндовкілля, місцева влада та ГО «Українське товариство охорони птахів» (ТОП) в рамках реалізації  проєкту «Полісся – природа без кордонів» працюють над наданням північним регіонам Рівненської та Житомирської областей статусу «Біосферний резерват ЮНЕСКО».

Статус буде підтверджено відповідним сертифікатом цієї авторитетної міжнародної організації.  Сертифікат ЮНЕСКО засвідчить, що дана територія має високу екологічну та культурну цінність, а діяльність людини тут відбувається на принципах сталого розвитку, дружнього до довкілля.

«Надання статусу «біосферний резерват» не передбачає жодних додаткових (у тому числі  юридичних) заборон чи обмежень у природокористуванні, створенні нових об’єктів ПЗФ тощо. У той же час отримання сертифікату ЮНЕСКО підніме статус цієї території, дозволить активно розвивати внутрішній та міжнародний туризм, залучати інвестиції та брати участь у міжнародних проєктах», – говорить керівник проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» Ольга Яремченко.

Осіння міграція журавля сірого. Полісся - домівка птаха в Україні. Фото - Сергій Канциренко / Українське товариство охорони птахів.

Отримати вигоду завдяки отриманню високого статусу зможуть 16 територіальних громад. Це, Немовицька, Вирівська, Старосільська, Висоцька, Миляцька та Березівська сільські; Зарічненська, Рокитнівська, Клесівська селищні; Дубровицька та Сарненська міські на Рівненщині, а також Словечанська сільська, Лугинська селищна, Коростенська, Овруцька та Олевська міські на Житомирщині.

Експерти ТОП в рамках проєкту  «Полісся – дика природа без кордонів» провели широкі дослідження території Центрального Полісся та на їхній основі підготували номінаційну форму на біосферний резерват «Центральне Полісся» (БРЦП).

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України прийняло підготовлений ТОП документ та за участі місцевих органів державної виконавчої влади організовує процедуру погодження із землекористувачами пропозиції номінувати найбільш збережену територію Полісся на міжнародний статус ЮНЕСКО «Біосферний резерват».

Для виявлення очікувань населення щодо створення БРЦП було проведено опитування в 47 організаціях на території майбутнього резервату. З’ясувалося, що населення очікує від статусу біосферного резервату надійного збереження довкілля, розвитку зеленого туризму та екологічно дружнього бізнесу, збільшення притоку інвестицій та покращення соціальної  інфраструктури.

«Дійсно, статус біосферного резервату допоможе здійснитися цим очікуванням людей, оскільки за умови дотримання вимог сертифікату територія резервату буде забезпечувати мешканців чистими повітрям та водою, дарами природи (деревина, ягоди, гриби, рослини-медоноси, лікарські рослини), рятувати від наслідків кліматичних змін, бути надійним прихистком братам нашим меншим», – вважає експерт Українського товариства охорони птахів з розроблення номінації біосферного резервату Леонід Проценко.

Важлива умова успішності біосферного резервату – чесна, відкрита і екологічно дружня співпраця розташованих на його території установ усіх видів і типів. Лише так стане можливим збалансований розвиток лісового та сільського господарства, екологічно дружнього природокористування,  приватного будівництва, рекреаційної та туристичної діяльності. І лише тоді можна говорити про розвиток туристичної індустрії та екологічних бізнес-ініціатив, нові робочі місця для місцевого населення та розквіт малого бізнесу.

Для успішного збереження довкілля та культурних цінностей у поєднанні зі сталим використанням природних ресурсів території резерватів розділяють на зони.

Токування тетеруків; Поліський природний заповідник. Фото - Сергій Канциренко / Українське товариство охорони птахів.

Розподіл території БРЦП по функціональним зонам

БРЦП Площа (га) % від загальної площі
Зона ядра 54504,2 9,2
Буферна зона 37744,3 6,4
Транзитна зона 499243,7 84,4
Загальна площа БРЦП 591492,2 100

Зона ядра – це найцінніші природні території. Це ділянки  збереженої дикої природи, середовище існування рідкісних рослин і тварин. І вони потребують абсолютної охорони. До Зони ядра увійдуть Поліський та Рівненський природні заповідники та шість невеликих вже існуючих заповідних урочищ. Тут вже запроваджено надійна охорона і такий режим охорони продовжить працювати.

Буферна зона покликана пом’якшувати вплив на найцінніші природні території. У нашому випадку вона охоплює землі охоронних зон Поліського і Рівненського  природних заповідників та буферних зон навколо заповідних урочищ.

Земельні ділянки буферних зон залишаються у тій же – державній, комунальній, приватній власності. Єдине побажання до власників – вести діяльність відповідно до природоохоронного законодавства і користуватися дружніми до довкілля методами та технологіями. Основну площу складають землі державної власності, якими  розпоряджаються переважно держлісгоспи. В буферних зонах немає населених пунктів і промпідприємств, що полегшує задачу захисту заповідного ядра.

Лось; Поліський природний заповідник. Фото - Сергій Канциренко / Українське товариство охорони птахів

Транзитна зона – це територія співпраці і стійкого землекористування. У транзитній зоні резервату знаходяться населені пункти, тут ведеться традиційна господарська діяльність, але при цьому постійно здійснюється робота з мінімізації негативного впливу на довкілля, розробляються і впроваджуються природоохоронні заходи,  функціонує мережа «м’яких» природоохоронних територій – заказників, територій Смарагдової мережі тощо.

Створення адміністрації біосферного резервату «Центральне Полісся» не передбачається, але передбачається створення Координаційної ради, до якої можуть входити науковці, представники державних установ та органів місцевого самоврядування.

Автор статті Олег Листопад, журналіст-еколог, Українське товариство охорони птахів

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів благодійного фонду Лісбет Раусинг і Пітера Болдуіна «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством і реалізується у співпраці з Українським товариством охорони птахів, APB-BirdLife Belarus і Британським орнітологічним фондом.


Нове покоління природоохоронних територій на Поліссі

Нове покоління природоохоронних територій на Поліссі

У Європейський День парків говоримо про «нове покоління» природоохоронних територій на континенті.

Сьогодні вже 1 млн. гектарів центрального Полісся знаходиться під охороною. Ця природоохоронна мережа налічує три національні парки та кілька заповідників і заказників.  Як у білоруській так і в українській Чорнобильській зоні відчуження, створеній після Чорнобильської катастрофи 1986-го року, майже немає населення. Сьогодні ця територія надає захист багатьом видам великих ссавців, як-от лосям, рисям, вовкам та ведмедям. Та попри це, багато цінних для збереження природних територій регіону залишаються без охоронного статусу, а вже існуючі природоохоронні території часто страждають від нестачі бюджетних коштів та належного керівництва.

Проєкт «Полісся — дика природа без кордонів» разом із Програмою захисту вразливих ландшафтів та благодійним фондом Лісбет Раусинг та Пітера Болдуіна «Аркадія» об`єднали зусилля, щоб зберегти біорізноманіття та відновити зв`язок між середовищами існування мігруючих видів на Поліссі. Втілюють вони це через підтримку природоохоронних територій; заснування нових заповідних зон; чи розширення існуючих територій на площі 100 тисяч гектарів, які нині не мають охоронного статусу. Їхні зусилля вже дають плоди – як-от розширення білоруського заповідника «Ольманські болота» у 2021 році на 10 тисяч гектарів. Отож зараз заповідник простягається на 104 тисячі гектрів (приблизно площа Гонконгу), і захищає найбільший у Європі комплекс перехідних незайманих боліт.

Наш підхід до розширення природоохоронних територій має наукове підґрунтя. У тісній співпраці з керівництвом природоохоронних об`єктів та національними науковими структурами ми розробляємо плани масштабних та ретельних досліджень на Поліссі та втілюємо їх в життя. Сюди належить і картування надважливих для збереження видів лісів, і проведення польових досліджень для визначення ключових місць біорізноманіття. Також ми використовуємо фотопастки  для вивчення великих ссавців, кращого розуміння їхньої чисельності, динаміки популяції та зв`язків між ними в межах цього регіону. Подальша мета проєкту – підвищення міжнародної обізнаності щодо основного району Полісся шляхом висунення цих територій до визнання Світової спадщини ЮНЕСКО, створення біосферного заповідника та через заснування транскордонної території, яка входитиме до Рамсарського списку.

Кандидат біологічних наук Тетяна Кузьменко з Українського Товариства Охорони Птахів (ТОП, BirdLife Україна) — регіональний координатор проєкту «Полісся — дика природа без кордонів» в Україні. Ми говорили з Танею про її роботу та неймовірні зміни для природоохоронних територій цієї частини Полісся, які відбудуться вже незабаром.

Перегляньте коротке відео, яке пояснює роботу Тетяни Кузьменко щодо розширення заповідних територій та сприяння транскордонній співпраці:

Що входить у ваші обов`язки регіональної координатора?

Тетяна: У ролі регіонального координатора я розробляю базу для розширення та вдосконалення управління заповідними територіями. Я контролюю виконання проєктів фахівцями на місцях; організовую моніторинг біорізноманіття для збору даних, що допомагає у плануванні розширення мережі заповідних територій; підтримую створення природоохоронної мережі (захист гнізд та місць розмноження в лісових зонах); та подаю заявки на внесення нових територій до мережі Emerald (Смарагдової мережі).

Полісся вже має доволі розвинену мережу природоохоронних територій — тож чому ви вважаєте, що потрібно ще більше заповідних зон?

Тетяна: Полісся — це унікальний регіон, зокрема в Україні, з точки зору збереження дикої природи. Він один з найцінніших природних ландшафтів нашої країни. Регіон пом’якшує глобальні кліматичні зміни завдяки багатьом перевагам добре збережених річок, водно-болотних угідь та лісів. Сьогодні значна кількість цінних та унікальних природних територій знаходиться поза межами Смарагдової мережі, а інші  — взагалі не входять до списку заповідних територій. Цим природним ландшафтам загрожує зникнення через вирубки лісів та видобуток бурштину. Тому вкрай важливо якомога швидше взяти ці території під «крило» заповідної зони, щоб надати їм правовий захист. Після цього першого кроку нам слід продовжувати наші зусилля, щоб зазначити парки на картах, забезпечивши  їх належним чином захистом на місцях.

Яким чином ви вирішуєте як та де слід розширити заповідні території?

Тетяна: Ми визначаємо зони з високою природоохоронною цінністю для збереження біорізноманіття, зокрема за межами існуючих заповідних територій та Смарагдової мережі. Ці зони фіксують на картах та аналізують, а ми на основі цього визначаємо, які з обраних зон, що мають велике значення для збереження видів потрібно включити до мережі заповідних територій. Зокрема, ми шукаємо місця гніздування рідкісних видів — на сьогодні ми визначили 119 місць гніздування журавля сірого та 50 — рідкісних видів сов, серед інших, які потребують посиленого захисту. Щоб виявити ці види та краще зрозуміти середовище, яке сприяє їхньому існуванню, ми проводимо спеціальні дослідження, використовуючи техніку акустичного моніторингу та фотопастки. Поки що ми подали заявки на 13 нових територій пропонованих до Смарагдової мережі на затвердження комітету Бернської конвенції; водночас ми чекаємо указу президента про створення нового національного парку «Пуща Радзивіла» (24 тисячі гектарів).

Тетяна Кузьменко з колегами знімають сітку для відлову кажанів та збору даних про наявність видів у цьому районі. Фото: Даніель Розенгрен / FZS

Яких найбільш з грандіозних результатів від проєкту розширення заповідних територій в Україні чекаємо незабаром?

Тетяна: Грандіозний результат для мене — це ініціатива місцевих громад щодо створення Національного парку «Словечансько-Овруцький кряж» на Поліссі. Створення тут заповідної зони — це ініціатива місцевих жителів, які хочуть мати цей національний парк та розвивати туризм у місцевості. Своє бажання вони демонструють конкретними діями — окремі громади власними силами розпочали роботи з відновлення місцевості, також вже у розробці майбутні туристичні маршрути. Місцеві громади попросили ТОП, як організацію, яка впроваджує в Україні проєкт «Полісся — дика природа без кордонів» підтримати цей процес, підготувавши пакет документів для подання відповідним органам влади для створення цього парку.

Яким ви бачите «нове покоління» парків в українському Поліссі?

Тетяна: Я сподіваюся, що в майбутньому національні парки та природні заповідники Полісся піднімуться на вищий рівень управління, екологічний туризм буде розширений та розвинутий природоохоронним способом, завдяки чому ці території будуть дорівнюватися стандартами інших країн Європи. Я вважаю, що цієї мети можна досягти, зокрема завдяки підтримці нашого проєкту. Співробітники природоохоронних територій набувають досвіду в таких сучасних методах дослідження, як акустичний моніторинг, використання фотопасток, новітні методи обробки та аналізу великих обсягів даних, а також використання геопросторових інформаційних систем. Існуючі заповідні території в Україні зараз перебувають у складних фінансових умовах, проєкт „Полісся – дика природа без кордонів” забезпечив обладнанням для посилення природоохоронної діяльності. Беручи участь у такому міжнародному проєкті, співробітники отримують цінний досвід ефективного управління парками.

Автор статті Занне Лабушаньє, координатор зв’язків з громадськістю у FZS. 

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів благодійного фонду Лісбет Раусинг і Пітера Болдуіна «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством і реалізується у співпраці з Українським товариством охорони птахів, APB-BirdLife Belarus і Британським орнітологічним фондом.


Заповідник «Ольманські болота» розширився

Заповідник «Ольманські болота» розширився

Великий заповідник «Ольманські болота», що на Поліссі, збільшив свої угіддя на 10 тисяч гектарів, і забезпечив домівки зникаючим видам

3 березня 2021 року Рада Міністрів Республіки Білорусь повідомила про розширення території природного заповідника «Ольманські болота», що у білоруській частині Полісся, на 10 тисяч гектарів. Отож зараз заповідник простягається на 104 тисячі гектрів (приблизно площа Гонконгу), і захищає найбільший у Європі комплекс перехідних незайманих боліт та важливе середовище існування зникаючих видів.  Разом із природохоронними територіями через кордон з Україною вони утворюють найбільший на континенті водно-болотний комплекс. Ця територія багата вуглецем та формує частину басейну річки Прип’ять, відіграючи надважливу роль у регулюванні водного балансу однієї з останніх заповідних річок у Європі.

Дослідження на теренах заповідника підсилюють необхідність розширення його території

Рішення розширити «Ольманські болота» було прийняте зусиллями місцевих неурядових організацій, Міністерства охорони природніх ресурсів та довкілля і Національної академії наук Білорусі (НАНБ) за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства (ориг. FZS).  Як партнер АПБ-Birdlife (Білорусь) Франкфуртське зоологічне товариство ще з 2019 року тісно співпрацює з  НАНБ та Британським фондом орнітології і допомагає у спостереженнях та дослідженнях біологічного різноманіття Олманських боліт. Спільними зусиллями вони зафіксували на картах дуже цінні для збереження видів ліси та розбили декілька польових таборів, щоб визначити дерева відпочинку кажанів, гнізда птахів під загрозою зникнення та інші ключові місця біологічного різноманіття дикої природи місцевості. Також завдяки встановленим акустичним ресіверам, дослідникам вдалося записати тисячі годин звуків та ідентифікувати почутих мешканців, зокрема кажанів. Камери-пастки також використали для дослідження великих ссавців. Ця робота, як частина проєкту “Полісся – дика природа без кордонів” за фінансової підтримки Програми вразливих ландшафтів (Endangered Landscapes Programme) та британської фундації «Аркадія – благодійний фонд Лісбет Раузин і Пітера Болдвіна», допомогла ідентифікувати важливе середовище існування поза межами заповідника. Підготовчий етап для цього проекту відбувся за підтримки фонду Claus und Taslimawati Schmidt-Luprian Stiftung Vogelschutz in Feuchtgebieten, Німеччина. Трохи раніше цього року Академія наук Білорусі, опираючись на результати вищезгаданих досліджень, подала пропозицію розширення заповідника. А вже у березні цю ініціативу схвалили.

Білоруський біолог Стас Верталь вилазить на дерево, щоб високо в кроні встановити камеру-пастку для спостереження за рідкісним підорликом великим (Clanga clanga):

Важливе середовище існування для рідкісних видів

Ольманські болота – це домівка великого різноманіття видів. Великі хижаки, як-от рись євразійська та вовк євразійський, бродять тут у пошуках поживи, якою ця місцевість багата; а рідкісні птахи виховують потомство під покровом прибережних, в основному, соснових лісів. До цих місцин, які віднесені IBA програмою (з англ. BirdLife Important Bird and Biodiversity Area (IBA) – територія, що має важливе орнітологічне значення) до територій, які мають важливе значення для птахів, в літні місяці прилітають давати потомство одна з найрідкісніших співочих пташок Європи – зникаюча у світі, очеретянка прудка (Acrocephalus paludicola) – та найчисельніша у країні популяція підорлика великого (Clanga clanga). Впродовж літа тисячі й інших перелітних птахів також зупиняються тут, аби відпочити та облаштувати місця для свої зимових перельотів. Серед інших вартих уваги видів, що зустрічаються на цих територіях, слід відзначити лелеку чорного (Ciconia nigra), мородунку (Xenus cinereus), сивку звичайну (Pluvialis fulva), журавля сірого (Grus grus) та сову бородату (Strix nebulosa).

Наступні кроки захисту цієї важливої спадщини

Незважаючи на те, що наші білоруські колеги вже досягли таких фантастичних результатів, вони налаштовані добитися ще вищого рівня охоронного статусу для цього особливого ландшафту. Проєкт “Полісся – дика природа без кордонів” вже готує подання на отримання для цієї транскордонної території площею 250 тисяч гектарів на Поліссі, разом з «Ольманськими болотами», статусу світової спадщини ЮНЕСКО. Природозахисники також побоюються, що рівень охорони, передбачений законодавством про “природо-заповідний фонд” може не забезпечити належного захисту цієї унікальної місцевості. Тому вони планують добиватися статусу території з найвищим рівнем захисту у країні – статусу національного природного парку – який буде краще захищати Ольманські ліси від вирубки.

Автор статті Занне Лабушаньє, координатор зв’язків з громадськістю у FZS. 

Переклала Софія Мусій

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів благодійного фонду Лісбет Раусинг і Пітера Болдуіна «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством і реалізується у співпраці з Українським товариством охорони птахів, APB-BirdLife Belarus і Британським орнітологічним фондом.


Aerial photos with a drone over the River Pripyat, Polesie, Belarus. © Viktar Malyshchyts

Опікуни Полісся

Опікуни Полісся

Текст від Занне Лабушагне.

 

У Білорусі та Україні місцеві громади з Полісся об’єднуються, щоб добровільно захистити неймовірну природу, яку вони називають домом.

Місцеві волонтери-хранителі віддають свій час на охорону заповідного Полісся та ключових територій дикої природи. Проєкт «Полісся – дика природа без кордонів», який підтримується Програмою вразливих ландшафтів, зараз працює з 12 волонтерськими командами з України та 47 хранителями з трьох груп у Білорусі. Ініціатива відносно нова і проєкт продовжує вивчати найкращий підхід у кожній країні та відповідно адаптується.  АПБ-Birdlife в Білорусі та Українське товариство охорони птахів (ТОП) в Україні допомагають керувати цією стратегією на національному рівні.

Познайомтесь з Анастасією

Партнер проєкту AПБ-Birdlife Білорусь зараз має 47 зареєстрованих хранителей Полісся. Об’єднані у три групи, вони працюють насамперед у районах важливих для птахів (IBAs) на територіях Ольманських і Туровських боліт та Середньої Прип’яті. У 2020 році, співпрацюючи з хранителями, команда проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» організувала вісім семінарів та зустрічей з громадами для сприяння збереження природи та розроблення тематичних заходів.

Анастасія Блоцька, яка координує діяльність однієї з трьох AПБ-волонтерських груп хранителів, провела в місцевих школах понад 150 уроків з екологічного виховання в 2020 році. Вчитель фізкультури за фахом, Анастасія розробила позакласний курс для місцевих школярів під назвою «Абетка орнітології», вивчаючи птахів, зникаючі види та значення природи. Зараз курс проводиться раз на тиждень за участі трьох груп з двох початкових шкіл регіону.

Туров був домом для Анастасії та її родини протягом останніх десяти років – навіть за цей короткий час вона побачила багато змін. Анастасія особливо стурбована зменшенням кількості опадів за останні роки та наслідком цього зниження рівня води в річках та заболочених землях Полісся. Навіть її маленький син помітив, що снігопадів стає все менше з кожною зимою. Зворушена магією Полісся, зараз вона працює над сприянням його захисту в межах своєї громади;

“Я дуже хочу, щоб люди зрозуміли, що матеріальні речі не настільки важливі, як те, що дає нам природа – ми дихаємо чистим повітрям, чуєм спів птахів, шум води – ось, що цінне”.

Надмірний збір лісових ягід

Протягом теплого сезону болота та ліси Полісся покриваються килимом кущів соковитої чорниці та журавлини. Велика кількість ягід забезпечує достатньо їжі для диких тварини, але також приваблює великі групи збирачів ягід кожного сезону. Лісові ягоди є важливим джерелом доходу для місцевих жителів, які збирають та продають їх улітку, але коли це відбувається у великому масштабі та в неправильних місцях, ця діяльність стає проблемою.

Одним із проблемних питань є природний заказник «Ольманські болота» у Білорусі – одне з найбільших природних боліт Європи, що охоплює 100 000 гектарів. На цих територіях розмножується багато рідкісних видів, в тому числі вид, що знаходиться під загрозою зникнення – великий підорлик. Ольмани сильно постраждали від надмірного збирання ягід. Збирачі будують незаконні дороги, щоб полегшити доступ до території, додаючи комфортабельності  до своїх тимчасових таборів. Після збору врожаю землю залишають витоптаною та забрудненою великою кількістю сміття. Присутність збирачів ягід може призвести до того, що дорослі птахи великого підорлика залишають свої гнізда, кидаючи пташенят, оскільки цей вид особливо чутливий до турбування зі сторони людини.

Волонтери-хранителі відіграють значну роль в усуненні цієї загрози на Поліссі. Цього року було організовано дві експедиції, під час яких волонтери відвідували ці території та виявляли нелегальні табори, прибирали сміття. Крім того, було проведено тренінг з використання засобів картографування, включаючи геоінформаційну систему (GIS), щоб команди могли створити базу даних місць розташування таборів та результатів польових робіт. Цього року за допомогою регіональних координаторів, місцевих експертів, працівників лісового господарства та хранителей було виявлено та нанесено на карту 60 незаконних таборів збирачів ягід у заказниках «Ольманські болота» і «Старий Жаден». Карта незаконних таборів постійно оновлюється та передається відповідним державним органам.

Луки заростають

Волонтери також розчищають зарослі луки біля Турова в Білорусі. За словами орнітолога Павла Пінчука, який досліджує птахів на Туровській станції кільцювання птахів понад 20 років, кількість куликів по всій Європі демонструє тривожне зниження. Однією з причин цього є відсутність середовища розмноження для цих видів. Луки вздовж водойм, які птахи історично використовували як місця токування та гніздування, заросли і через рідкісні повені перетворюються на чагарники та зарості. Надмірно густа рослинність і нижчий рівень води також збільшують ризик виникнення пожеж на важливих оселищах птахів. Зменшуючи густу рослинність на луках та відновлюючи пасовища, необхідні для розмноження водоплавних птахів, волонтери сподіваються змінити цю тенденцію на Поліссі.

860 км на велосипеді Україною

В Україні загалом створено 12 волонтерських груп хранителей Полісся, які співпрацюють з місцевим партнером проєкту – Українським товариством охорони птахів (ТОП). Одинадцять із них складаються зі старшокласників, а одна – це група Житомирського університету. Ці природоохоронці-ентузіасти регулярно збираються для моніторингу та захисту біорізноманіття дикої природи, яку вони називають домом. Незважаючи на те, що пандемія COVID-19 перешкоджала діяльності та подій було менше ніж планувалося, цього року в Україні все-таки було досягнуто важливого прогресу.

Під час 860-кілометрової поїздки, проведеної на велосипедах, було відвідано одинадцять волонтерських груп хранителей в Україні. Двотижневий велосипедний тур проєктною територією відбувся у липні. У ньому взяли участь співробітник проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» доктор біологічних наук Сергій Панченко та команда підтримки. Під час поїздки команда оцінила потенціал для створення туристичних велосипедних маршрутів у цьому регіоні. Також були відвідані та оглянуті природні заповідники та зони дикої природи, якими опікуються волонтерські групи. Зараз розроблено новий план співпраці з хранителями, і багато заходів координується онлайн через пандемію.

Протягом останніх шести місяців волонтери також виявляли та розробляли екостежки, щоб ділитися природною та культурною спадщиною регіону з туристами, що відвідують Полісся. У Рівненській області вже визначено 29-кілометрову стежку, тоді як інші команди мають на меті доопрацювати ще кілька маршрутів до середини липня 2021 року. Далі волонтери та молодь із місцевих громад після певної підготовки будуть проводити відвідувачів цими стежинами.

По всьому світу молоді люди мобілізуються для боротьби за захист планети, яку вони успадкують. Їхні голоси є одними з найгучніших, що виступають за кліматичні дії. Хранителі Полісся продемонстрували, що піклуються про майбутнє свого дому та готові вкласти свій час та зусилля у те, щоб захистити цей важливий осередок дикої природи.

Занн Лабушань - координатор комунікацій у ФЗТ.

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів благодійного фонду Лісбет Раусинг і Пітера Болдуіна «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством і реалізується у співпраці з Українським товариством охорони птахів, APB-BirdLife Belarus і Британським орнітологічним фондом.


Захист перелітних птахів та середовища їх існування на Поліссі

Захист перелітних птахів та середовища їх існування на Поліссі

Текст від Занне Лабушагне.

Зі зміною пори року на величезних заболочених землях, болотах та лісах Полісся починається міграція кількох ключових видів мігруючих птахів на південь. Полісся є однією з найбільших в Європі ділянок непорушених водно-болотних угідь та одним з найважливіших місць для перелітних птахів, зокрема куликів та водоплавних птахів. Щороку навесні в цьому районі тимчасово збираються сотні тисяч свища та брижача, а також понад 20 000 особин грицика великого.

Для того, щоб ефективно захистити біорізноманіття на Поліссі, нам потрібно краще зрозуміти, де воно зосереджене, та загрози, з якими стикається дика природа регіону. Ця зростаюча база даних визначає наші заходи щодо збереження та формує обґрунтовані рішення; сприяє виявленню територій, які потребують поліпшення охоронного статусу або їх розширення та кращих зв’язків між заповідними територіями. За покращенням знань цього регіону стоїть віддана команда експертів, яка невтомно працює в часто складних умовах, щоб допомогти захистити Полісся.

Станція кільцювання в Турові, центр для вивчення перелітних птахів

Понад 20 років тому у самому центрі Полісся Павло Пінчук заснував Туровську кільцювальну станцію на березі річки Прип’ять. Орнітолог з APB-Birldife Білорусь і пристрасний натураліст, протягом останніх двох десятиліть він проводив більшу частину своїх днів, кільцюючи, рахуючи та вивчаючи птахів у цій місцевості.

Спостереження Павла та орнітологів з Інституту зоології (Національної академії наук Білорусі) у Турові виявили зміни чисельності та різноманітності птахів у цій місцевості – інформацію, яка допомагає виявити місця існування та загрози, що вимагають термінових природоохоронних дій. Робота, що проведена в Турові, також допомагає нам краще зрозуміти потреби видів, у яких відбувається зменшення популяції. Щороку група волонтерів вирушає до Турова, щоб допомогти у кільцюванні –  чудовому прикладі місцевої спільноти, яка бере участь у захисті Полісся.

Місце для баранця великого

Саме в Турові минулого року відбулося перше мічення баранця великого в Білорусі, що відкрило рідкісну можливість зазирнути в захоплюючу картину міграції цього зникаючого виду. Прикрашені плямками та смужками баранці великі – це  кулики, які проводять теплі місяці на Поліссі, де збираються на токах для гніздування. Завдяки зусиллям Павла ці важливі місця зараз захищені охоронними зонами радіусом 300 метрів, щоб зменшити турбування птахів, але останні дані свідчать про те, що охорони лише токовищ може бути недостатньо.

З 2019 року в регіоні було закільцьовано понад сотні особин баранця великого, і на одинадцяти з них команда Туровського кільцевого пункту встановила передавачі, що надають важливу інформацію про їхні міграційні шляхи. Попередні дослідження показали, що баранці пролітають до 6000 кілометрів без зупинки, досягаючи швидкості до 165 кілометрів на годину. Незабаром після початку роботи Павла в Турові у Габоні на західному узбережжі Африки було виявлено баранця великого, якого закільцьовали на Поліссі, за 6000 кілометрів від місця, де його спочатку відмітили. Як зазначає Павло, “щоб пережити цю чудову подорож, потрібна підготовка – місця багаті їжею та мінімум турбування, щоб набратися сил для їх перельоту”. Наша команда наполегливо працює над тим, щоб такі території існували та зберігались на Поліссі.

Слабші весняні повені зменшують кількість птахів

Полісся не вбезпечене від згубних змін, що впливають на біорізноманіття по всій земній кулі – за останні кілька років спостерігались менші, ніж звичайно, весняні повені з рівнем води в середньому на два метри нижче норми в 2020 році. Засушливі роки зумовили пожежі у великих ділянках заплав у квітні минулого року, в тому числі одне із двох відомих токовищ баранця великого в цьому районі. Команда з Турова вважає, що ці фактори можуть бути причиною зменшення чисельності баранця великого, які були відмічені за останні кілька років.

Спортивне полювання також додає загрози баранцю великому, оскільки його плутають із баранцем звичайним (бекасом), який є дичиною (дозволеним для полювання видом). Поряд з науковими дослідженнями Павла з Турова, команда проекту “Полісся – дика природа без кордонів” також подала рекомендації Міністерству лісового господарства Білорусі щодо зміни умов полювання на баранця звичайного, щоб уникнути областей та сезонів, коли його можна сплутати з рідкіснішим родичем. Крім того, такі історичні загрози, як зміна водного режиму на Поліссі, спричинили зміну або знищення важливого середовища існування таких видів, як баранці. Команда проєкту “Полісся – дика природа без кордонів” також планує відновити понад 6000 гектарів боліт, що поверне до життя великі масиви важливих середовищ існування.

Занн Лабушань - координатор комунікацій у ФЗТ.

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів благодійного фонду Лісбет Раусинг і Пітера Болдуіна «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством і реалізується у співпраці з Українським товариством охорони птахів, APB-BirdLife Belarus і Британським орнітологічним фондом.