2023 рік: природоохоронні перемоги та нові плани для поліської природи

2023 рік розпочався зі справді хороших новин: ми розпочали підготовку до відновлення кількох порушених водно-болотних угідь в українській частині Полісся.

Незважаючи на те, що Україна все ще перебуває у стані війни, цього року ми спільно з нашими партнерами організували зустріч на місцях, яка включала низку дискусій із зацікавленими сторонами та польові візити. Відновлення водно-болотних угідь зараз стоїть на порядку денному в Україні, і все більше людей визнають важливість “здорових” і повноцінно функціонуючих водно-болотних угідь. Природоохоронці вказують на їхній значний вплив на пом’якшення наслідків зміни клімату та збереження біорізноманіття, тоді як місцеві громади є свідками наслідків осушення водно-болотних угідь, яке було широко розповсюджене в Україні у 20-му столітті: нестача питної води, деградація земель, збільшення частоти посух та зростаюча загроза виникнення лісових пожеж. Під час війни багато хто згадує про ще одну роль водно-болотних угідь, не раз підтверджену історією: ледь прохідні болота слугують природною лінією оборони і бар’єром проти можливого військового вторгнення.

Скориставшись нагодою, експерти Фонду Міхаеля Зуккова (MSF) оцінили можливість відновлення низки водно-болотних угідь і відібрали п’ять ділянок в українському Поліссі для відновлення. Ці ділянки розташовані в різних адміністративних регіонах країни, і очікується, що результатом нашої роботи стане не лише відновлення 20 000 га порушених водно-болотних угідь, а й створення в кожній області груп експертів, озброєних знаннями та досвідом з відновлення, які зможуть розширити цей процес у майбутньому.

Поки ми зосереджені на відновленні ландшафтів в Україні, наші зусилля щодо взяття під охорону нових територій дикої природи в Білорусі, здійснені у 2020-2021 роках, принесли свої плоди.  Тут ми все ще знаходимо величезні площі добре збережених і функціонуючих природних ландшафтів, які мають високу природоохоронну цінність, але все ще не мають повноцінної охорони і перебувають під загрозою переважно антропогенних факторів. Перше, чого вони потребують, – це правового охоронного статусу, який забезпечить здійснення системних і науково обґрунтованих природоохоронних заходів.

У 2023 році в білоруській частині Полісся було створено новий природний заповідник “Заплава річки Льва”. Це результат кількарічної системної роботи: спочатку його створення було пролобійовано нашим проєктом у 2020-2021 роках. Загальна площа заказника становить 2 400 га. Він є частиною національної екологічної мережі, перспективним Рамсарським угіддям та потенційним біосферним резерватом ЮНЕСКО. Новий природний заповідник займає частину великого лісо-болотного комплексу в заплаві річки Льва, який є важливим екологічним коридором і ключовою територією для рідкісних видів птахів, таких як підорлик великий (Clanga clanga) та лунь польовий (Circus cyaneus). Загалом, польові дослідження підтвердили наявність у заплаві річки Льва 588 видів рослин і 181 виду наземних хребетних тварин, у тому числі 27 видів птахів і 8 видів ссавців, занесених до Червоної книги Білорусі. Важливо, що нова природоохоронна територія межує з природним заповідником “Ольманські болота”, що посилює екологічний зв’язок.

Менші природні території, які потребують охорони, можуть бути представлені окремими місцями оселищ рідкісних видів або цінними біотопами, які, будучи одного разу зруйнованими, ніколи не можуть бути повністю відновлені до природного стану. Цього року на білоруському Поліссі було взято під охорону 5 000 гектарів рідкісних і типових біотопів, а також місць оселищ рідкісних видів. 13 додаткових місць гніздування глобально вразливого великого підорлика (Clanga clanga) тепер під охороною. Польові дослідження, визначення територій, що потребують охорони, та відповідні заявки були подані до державних органів ще у 2021 році в рамках нашого проєкту. Документи були остаточно прийняті у 2023 році відповідними органами влади.

Дослідження допомагають нам краще зрозуміти процеси, що відбуваються в поліському ландшафті, виявити загрози його природі та знайти найбільш адекватні підходи та рішення. У 2023 році було опубліковано низку робіт, що ґрунтуються переважно на польових дослідженнях, проведених на Поліссі в попередні роки.

Ландшафтні пожежі є актуальною проблемою для Полісся: величезні осушені території стали вразливими до пожеж, найнебезпечніші з яких виникають на торфовищах. Пожежі загрожують безпеці, здоров’ю та життю людей і завдають збитків економіці. На гасіння пожеж у спекотні та посушливі періоди витрачається багато ресурсів. Проблема, ймовірно, погіршиться зі зміною клімату. Автори нещодавнього дослідження з нашої партнерської організації, Британського орнітологічного фонду, нанесли на карту та проаналізували великі пожежі, що сталися на Поліссі за 19 років. Вперше дослідники визначили закономірності, екологічні та антропогенні чинники виникнення пожеж в екосистемах Полісся. На жаль, від пожеж непропорційно страждають заповідні торфовища та заплавні луки Полісся, що мають міжнародне значення, а найбільш екстремальні пожежі загрожують пралісам та листяним лісам. Автори дослідження переконані, що існує економічно ефективне, природоорієнтоване рішення проблеми – відновлення осушених водно-болотних угідь, які можуть стати природними бар’єрами на шляху великих спустошливих пожеж.

Використовуючи широкодоступні супутникові дані та хмарне програмне забезпечення, автори дослідження розробили відтворювану методологію, яка може бути застосована в будь-якій точці світу, позитивно впливаючи на відновлення ландшафтів та ефективність протипожежних заходів.

Ще одна нещодавня публікація присвячена поліській популяції сірого вовка (Canis lupus). Автори проаналізували вплив антропогенних факторів на придатність середовища існування вовка на Поліссі. Співвіднісши підтверджені факти присутності виду з характеристиками ландшафту, вони дійшли висновку, що вовки уникають ділянок з переважанням орних земель, високим індексом штучного освітлення вночі та високою щільністю доріг. Це означає, що антропогенний вплив на поширення сірого вовка є високим. Хоча 26% території Полісся придатні для проживання цього виду, не всі ці території зайняті вовками. Деякі якісні території ізольовані одна від одної, і дуже важливо не допустити їх подальшої фрагментації. Навпаки, створення нових природоохоронних територій є важливим для забезпечення стабільного зв’язку між основними природоохоронними територіями для збереження вовка.

Поліська популяція євразійської рисі, як і сірого вовка, все ще залишається маловивченою. Рись є ключовим видом хижаків для всієї Європи і має значний екологічний вплив на екосистеми. Популяції рисі в Білорусі та Україні пов’язані з популяціями в інших частинах Центральної Європи, тому розуміння їхнього стану є важливим для розробки загальноєвропейських заходів для захисту цього виду.

Безпрецедентне дослідження, проведене у 2020-2021 роках на природоохоронних територіях Полісся, включаючи Чорнобильську зону відчуження в Україні та природні заповідники Прип’ять-Полісся (центральна частина) в Білорусі, стало основою для систематичних, науково обґрунтованих досліджень цього виду в регіоні. Результатом роботи стали найцінніші та найбільш порівнювані на сьогоднішній день оцінки щільності рисі в Україні та Білорусі. Автори дослідження зазначають, що виду загрожує браконьєрство та фрагментація ареалів, спричинена антропогенними факторами. Тому природоохоронні території відіграють важливу роль як притулки для рисі. Однак для розуміння інших аспектів статусу виду, таких як генетичне різноманіття популяції або повний спектр екологічних та антропогенних факторів, що впливають на вид у регіоні, необхідні додаткові дослідження.

Все, чого ми досягли цього року, є, з одного боку, продовженням великої системної роботи, розпочатої кілька років тому. З іншого боку, це прокладає шлях до глибшого розуміння природи Полісся і робить практичні кроки для її збереження та відновлення більш обґрунтованими та цілеспрямованими. У новий рік ми йдемо не безтурботно, але ж з вірою в нашу роботу заради природи і людей Полісся.