Зустріч на місці: порушені болота українського Полісся чекають на відновлення

Зустріч на місці: порушені болота українського Полісся чекають на відновлення 

Експерти проекту "Полісся - дика природа без кордонів" та нашої партнерської організації - Фонду Майкла Зуккова - відвідали Україну. Візит був присвячений перспективам відновлення порушених та деградованих боліт в українській частині Полісся. Програма візиту включала зустрічі із зацікавленими сторонами, відвідини природоохоронних територій та круглий стіл. 

Члени делегації обговорили перспективи співпраці з керівництвом та працівниками Черемського, Рівненського та Поліського природних заповідників, а також Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. У всіх цих природоохоронних територіях є осушені болота, які мають хороші перспективи для успішної рекультивації – її доцільність оцінили експерти Фонду Майкла Зуккова.    

Члени делегації під час візиту на Полісся. Фото Ольгі Денищик.

Важливим завданням було вислухати думки різних груп зацікавлених сторін. Позиція фахівців заповідників зрозуміла: вони краще за інших знають про переваги відновлення боліт і тому високо цінують міжнародну допомогу в організації цієї роботи та демонструють готовність до співпраці. Їх підтримка є надзвичайно цінною, так само як і підтримка Державного агентства водних ресурсів України.  

У той же час, думки місцевих громад не завжди однозначні. З одного боку, більш суворий охоронний режим та заводнення осушених територій може означати певні обмеження для господарської діяльності місцевих мешканців. З іншого боку, нестача чистої води, спричинена осушенням, є тим аргументом, який змушує багатьох людей змінити свою думку на користь відновлення боліт. 

Ольга Денищик, координаторка наукових проектів у Фонді Зуккова:
"Усі зацікавлені сторони в Україні налаштовані конструктивно, на взаємодію та готові до співпраці більше, ніж будь-коли раніше. Це справді надихає. Відновлення торфовищ набуває стратегічного значення, не лише як резервуар прісної води, а й як лінія оборони. Багато громад на Поліссі шукають інвесторів і готові розглянути будь-яку екологічно сталу пропозицію. Якщо ви маєте щось на думці, будь ласка, зв'яжіться з нами!"

Члени іноземної делегації у супроводі українських експертів відвідали Черемський, Рівненський та Поліський природні заповідники, щоб більше дізнатися про них на місцях. Кожен із заповідників має свої особливості, а території, що підлягають відновленню, відрізняються ступенем порушеності, просторовою організацією та особливостями дренажних систем. 

Михайло Франчук, заступник директора Рівненського природного заповідника: 

"Болота складають 50% території Рівненського НПП, а 20% вкриті заболоченими лісами. За останні 100 років вони зазнали значного антропогенного впливу. Йдеться про меліорацію, видобуток торфу та нелегальний видобуток бурштину. Оскільки зміни клімату посилилися в останні роки, порушені болота з нестабільним гідрологічним режимом стали дуже вразливими - вода з водно-болотних угідь зникає швидше, ніж раніше. Як наслідок, посилилися посухи, трансформація типових болотних біотопів та втрата біорізноманіття.  Для Рівненського ПЗ важливо зберегти болота, адже він був створений для охорони типових природних комплексів Полісся і є найбільшим болотним резерватом в Україні. Наразі в заповіднику охороняється 13 угруповань Зеленої книги України. 53 види рослин, 106 видів тварин, що зустрічаються тут, занесені до Червоної книги України, 38 тварин належать до Червоного списку МСОП.  Болота потребують порятунку! І відновлення гідрологічних режимів, заплановане в рамках проекту "Полісся - дика природа без кордонів", є своєчасним і необхідним. Сподіваюся, що наша спільна робота допоможе утримати воду в болотах та зменшити її втрату". 

Болото на українському Поліссі. Фото Ольгі Денищик.

Було вирішено, що перед початком будівельних робіт експерти проведуть річний гідрологічний моніторинг, а також аналіз торф’яного шару. Це дозволить визначити поточний рівень води на проєктних територіях, а потім оцінити ефективність відновлення. Запропонована методологія моніторингу та подальшого моделювання на основі отриманих даних була розроблена та успішно протестована польськими експертами.   

Вимірювання рівня води на болоті. Фото Ольгі Денищик.

Під час круглого столу, що відбувся в Національному університеті водного господарства та природокористування в Рівному, експерти обговорили цінність, сучасний стан, загрози та перспективи поліських водно-болотних угідь. Серед інших тем вони торкнулися історичного значення боліт як природних бар’єрів під час військових конфліктів, що, на жаль, є актуальним і сьогодні. Сподіваємося, що цей аспект дуже скоро втратить свою актуальність. Однак, болота Полісся, які є джерелом питної води для мільйонів людей, ефективним сховищем вуглецю та осередком біорізноманіття, варті того, щоб бути відновленими та збереженими для наступних поколінь

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів фонду «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством.


Війна під їхніми крилами: підорлик великий летить назад на Полісся

Війна під їхніми крилами: підорлик великий летить назад на Полісся

Розпочалася весняна міграція підорликавеликого. Двадцять відсотків європейської популяції цих птахів гніздяться на Поліссі. Завдяки міченню супутниковими радіопередавачамими можемо уважно стежити за їхнім переміщенням. Зараз у дослідників особливе занепокоєння викликає міграція цих зникаючих підорликів: шлях птахів пролягає через Україну, де триває військовий конфлікт. Поки на землі вирує війна, орли невпинно летять своїм маршрутом.

Підорлики великі повертаються до своїх гнізд на Поліссі з Балканського півострова, Ізраїлю, Південного Судану, Замбії та навіть Південної Африки. Щороку вони долають тисячі кілометрів, щоб дістатися до місць розмноження та зимівлі. Їхній шлях сповнений очікуваних труднощів і загроз. Але на них чекає ще одне випробування: зараз війна прямо на їхньому міграційному шляху. Вперше з цим зіткнувся поліський підорлик минулої весни. Декількома своїми спостереженнями поділився з нами орнітолог Валерій Домбровський, який десятиліттями досліджує підорлика великого та пильно стежить за птахами з GPS-мітками

«Весняна міграція 2022 року була досить типовою за датами та середньою тривалістю. Але нашу пильну увагу прикули підорликивеликі, які гніздяться в Чорнобильській зоні відчуження – їм довелося перетинати Київську область, де точилися активні бойові дії. Один із них, самець на прізвисько Боровець, першим рушив у дорогу. Своїм традиційним маршрутом він пройшов через Одеську та Черкаську області. Боровець підійшов до Києва 29 березня, саме в той момент, коли російські війська відступили під ударом українських військ. Боровець зупинився на лівому березі Дніпра, щоб перечекати негоду: небо було затягнуте хмарами, почався холодний дощ. Наступний день орел провів на тому ж місці. Здалеку було чути звуки вибухів – Київ продовжували обстрілювати. Чи міг би птах відрізнити ці звуки від весняного грому? Це насправді неможливо. 31 березня, коли знову засяяло сонце, Боровець помчав далі на північ.

Місце в заплаві Дніпра, де Боровець перебував 29-30 березня 2022 року. Фото: Sergiy L, Google Earth

Він пролетів над східною околицею Києва, а потім уздовж Київського водосховища. Своїм гострим зором він, ймовірно, міг спостерігати довгі колони військової техніки, що відступала з Києва, напевно, нецікаве видовище для птаха. Негода змусила Боровця знову зупинитися, тепер вище водосховища, приблизно за 20 кілометрів від білоруського кордону. Цього разу він просидів на одному місці довше – з 31 березня до 3 квітня. Було тихо: вибухів уже не було чутно. Російські війська відступили з Київської області та Чорнобильської зони відчуження. Боровець із задоволенням харчувався птахами та ссавцями, що ховалися в очереті над річкою, і відвідував сільськогосподарські угіддя навколо сусідніх сіл.

Місце, де Боровець перебував з 31 березня по 3 квітня 2022 року. Фото: Dmitry Dmitdino, Google Earth

4 квітня з півдня подув попутний вітер і розігнав хмари. Буквально через 4 години орел дістався свого гнізда в Поліському державному радіоекологічному заповіднику. На щастя, гелікоптери, які протягом останнього місяця щодня літали над заповідником туди-сюди, вже послідували за рештою російських військових частин. На щастя, Боровець міг зайнятися «сімейними» турботами. Протягом решти сезону 2022 року він успішно вивів пташеня.

Молодий підорлик великий. © Адам Ештон-Батт

Значно пізніше в Україну прибула самка орлана на ім’я Еллені. 4 квітня вона ненадовго зупинилася в Одеській області. До кінця наступного дня, завдяки сприятливій погоді, Еллені досягла західної околиці Києва. Там вона залишилася ночувати на березі річки Ірпінь. Кілька днів тому бої там припинилися. Птах не демонстрував незвичайної поведінки. Вранці 6 квітня вона полетіла далі на північ. Шлях її польоту перетинав нині сумнозвісні місця: Ірпінь, Гостомель, Бучу, де відбувалися страшні розправи. На щастя, птахи не можуть розуміти цих жахіть. Наступного дня Еллені досягла свого гнізда, неподалік від гнізда Боровця. Сезон розмноження Еллені завершився сумно: її пташеня померло в середині літа з невідомої причини.

Навесні 2022 року інші підорлики великі з Полісся літали через західну частину України, де активних боїв не було. Усі птахи успішно долетіли до своїх гнізд. Найшвидшим був Блонд, 17 березня він уже був у своєму гнізді на Ольманських болотах. Більшість птахів прилетіла пізніше, у перший тиждень квітня. Останнім повернувся Віалута, який прибув додому 20 квітня. До речі, це найпізніша дата закінчення весняної міграції за п’ять років спостережень».

Війна в Україні дала орнітологам не лише поживу для роздумів, а й матеріал для наукових досліджень. Ми очікуємо, що буде опубліковано дослідницьку статтю, в якій аналізуватиметься вплив війни на міграційні моделі підорлика великого. А тим часом, хоч ми не можемо негайно зупинити війну, ми сподіваємося на безпечну міграцію птахів додому – на них чекає дике Полісся.

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів фонду «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством.


Нове партнерство на користь поліських водно-болотних угідь

Нове партнерство на користь поліських водно-болотних угідь

Наші плани щодо відновлення водно-болотних угідь в Україні тепер підтримує Фонд Міхаеля Зуккова. Завдяки новому партнерству наші колеги працюють над оцінкою можливостей повторного заболочування осушених торфовищ в українській частині Полісся.

Екосистемний підхід: орієнтований на людину, дружній до природи

Заснований у 1997 році, Фонд Зуккова займається проектами охорони природи, пом’якшення наслідків зміни клімату, управління природоохоронними територіями та сталого землекористування на чотирьох континентах, що охоплюють різноманітні ландшафти. Організація має великий досвід роботи в країнах колишнього радянського союзу, зокрема в Україні.

Нещодавно команда Фонду Зуккова реалізувала 3,5-річний проект «Екосистемна адаптація до зміни клімату та регіональний розвиток через розширення функцій біосферних резерватів України». Екосистемний підхід спирається на захист, стале управління та відновлення екосистем з метою збереження або відновлення їхніх природних властивостей. У свою чергу, повністю функціональні та стійкі екосистеми надають людям життєво важливі екосистемні послуги.

Переваги екосистемного підходу були продемонстровані на практиці на трьох пілотних територіях, розташованих на заповідних територіях України. Кожна з них може похвалитись чіткими та вимірюваними результати. Наприклад, через повторне заболочення осушених боліт у заповіднику «Розточчя» там більше не виникають лісові пожежі, знизилася температура поверхні землі.

Наукові знання та польовий досвід співробітників Фонду Зуккова були узагальнені в списках запропонованих захисних заходів і діяльності для різних типів екосистем, включаючи водно-болотні угіддя. Вони можуть бути використані як орієнтири в майбутніх проектах з відновлення екосистем Полісся.

Переосмислення цінності «здорових» водно-болотних угідь

Відновлення водно-болотних угідь виходить на порядок денний в Україні з кількох причин. Заболочені території Полісся інтенсивно осушувалися переважно для сільськогосподарських потреб у 50-80-ті роки 20-го століття, що змінило гідрологічний режим усієї території. Це призвело до деградації і, як наслідок, у багатьох випадках занедбаності земель, падіння рівня ґрунтових вод, лісових пожеж і посух. Осушені та деградовані торфовища є джерелами парникових газів. Частинки, що викидаються під час таких пожеж, є небезпечним забруднювачем повітря, і в 2020 та 2021 роках Київ потрапив на перше місце серед міст із найбільшим забрудненням атмосфери».

Водночас, у своєму природному стані водно-болотні угіддя пом’якшують наслідки зміни клімату завдяки своїй здатності поглинати й утримувати вуглець. При належному функціонуванні вони захищають людей від екстремальних погодних явищ, регулюючи потік води. Водно-болотні угіддя служать «нирками ландшафтів», накопичуючи та очищаючи воду. Значення водних ресурсів Полісся для України величезне.

Ольга Денищик, наукова координаторка проектів Фонду Зуккова

«Полісся унікальне і крихке. Крім краси, біорізноманіття, культурних та історичних цінностей, воно містить стратегічні водні ресурси для Дніпра, тобто для 2/3 українців, які п’ють цю воду. Я відчуваю себе привілейованою працювати у сфері збереження та відновлення екосистем. Це найкраща робота, яку я можу уявити».

Російське вторгнення в Україну минулого року змусило українців згадати ще одну важливу роль водно-болотних угідь, неодноразово доведену в історії: майже непрохідні, непорушені торфовища та болота служать природними бар’єрами від військового вторгнення. Таким чином, відновлення осушених боліт на Поліссі, в районі північного кордону України, зміцнить природну лінію захисту. Крім того, природний гідрологічний режим водно-болотних угідь мінімізує ризик виникнення пожеж внаслідок обстрілів чи вибухів.

Перетворення бажань на плани

Зараз, коли відновлення водно-болотних угідь в Україні, дуже ймовірно, буде підтримано зацікавленими сторонами, Франкфуртське зоологічне товариство та Фонд Міхаеля Зуккова об’єднують свої знання та досвід, щоб просувати цю важливу роботу. На даний момент експерти фонду працюють над техніко-економічним обґрунтуванням потенційних об’єктів для відновлення в українській частині Полісся, в тому числі Рамсарських угідь.

Анатолій Смалійчук, кандидат географічних наук, ГІС-експерт

«На мій погляд, на Поліссі необхідно в першу чергу зберегти і відновити екосистеми торфовищ і старовікових лісів. Осушення та вирубка деревини – це шкода, які навряд чи можна повністю виправити. Але нам потрібно постаратися, інакше природні ландшафти, які ми маємо зараз, будуть втрачені назавжди. Оскільки місцева культура та звичаї тісно переплетені з природою, вони також знаходяться під загрозою деградації».

Очікується, що комплексна оцінка охоплюватиме багато аспектів – від просторових, екологічних та гідрологічних характеристик до правового статусу територій та аналізу зацікавлених сторін. Це дозволить фахівцям визначити території з найкращою перспективою для успішних проектів з відновлення, спланувати практичні заходи відновлення для кожної території і таким чином зробити наші спільні зусилля на користь поліських водно-болотних угідь максимально результативними та ефективними. 

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів фонду «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством.