Дика природа Чорнобиля змінює свою поведінку під час російського вторгнення

Міжнародна команда дослідників уперше простежила реакцію диких тварин на бойові дії в режимі реального часу. За допомогою фотопасток науковці задокументували, як російська окупація Чорнобильської зони відчуження під час війни в Україні у 2022 році позначилася на активності тварин, що мешкають на цій території.Аналіз даних показав, що благородні олені, козулі, лисиці та дикі кабани змінили свої добові ритми активності у відповідь на бойові дії. Команда під керівництвом докторки Світлани Кудренко, яка здобула ступінь PhD у Фрайбурзькому університеті, та професора Марко Гойріха з Фрайбурзького університету опублікувала результати дослідження в престижному науковому журналі «Science».Стаття ґрунтується на даних, зібраних під час безпрецедентно масштабного моніторингу за допомогою фотопасток, проведеного в межах проєкту «Полісся — дика природа без кордонів».

Світлана Кудренко виконала це дослідження в межах своєї докторської роботи на кафедрі екології дикої природи та природоохоронної біології Фрайбурзького університету, а також під час роботи на посаді наукової співробітниці Франкфуртського зоологічного товариства.

Марко Гойріх є професором екології дикої природи та природоохоронної біології Фрайбурзького університету. Його наукові інтереси охоплюють прикладну екологію, охорону природи та дистанційне зондування Землі, з особливим акцентом на ролі великих ссавців у функціонуванні екосистем.

Ще до окупації Світлана Кудренко та Марко Гойріх використовували фотопастки в Чорнобильській зоні відчуження у 2020 та 2021 роках для вивчення впливу людської діяльності на ландшафти, біорізноманіття та ймовірність перебування тварин. Дослідники встановили фотопастки у 174 локаціях української частини Чорнобильської зони відчуження, а також у шести інших природоохоронних територіях та на ділянках без охоронного статусу вздовж українсько-білоруського кордону.

«Наші результати показують, що добові ритми активності ссавців, зокрема їхня нічна активність, змінювалися зі зростанням інтенсивності бойових дій. Це свідчить про ширшу трансформацію Чорнобильської зони відчуження — від екосистеми, яка за відсутності людського втручання поступово відновилася після вибуху реактора, до мілітаризованого ландшафту, де змінилися використання середовищ існування та поведінка диких тварин», — говорить Марко Гойріх.

Незапланований науковий експеримент посеред війни

Чорнобильська зона відчуження займає площу 2600 км². Після ядерної катастрофи 1986 року та радіоактивного забруднення більша частина цієї території отримала статус біосферного заповідника.

«Мінімальна присутність людей у зоні сприяла зростанню чисельності диких тварин і поверненню видів, які зникли тут до катастрофи, таких як бурий ведмідь і рись, або ж тих, які траплялися в дуже невеликій кількості, як-от лось, благородний олень, дикий кабан і вовк», — пояснює Кудренко.

Російські війська окупували Чорнобильську зону відчуження на 36 днів — з 24 лютого до 1 квітня 2022 року. Починаючи з 2021 року, науковці проводили тут моніторинг популяції рисі за допомогою фотопасток. Після деокупації дослідники побачили у зібраних даних можливість відповісти на нове запитання: як дикі тварини реагують на війну?

«Паралельно з нашим основним дослідницьким проєктом ми змогли вивчити явище, яке раніше досліджували лише на військових полігонах», — зазначає Гойріх. Після відступу російських військ дослідникам вдалося отримати дані з 31 фотопастки. Це стало можливим завдяки допомозі українських військових, які розмінували територію та забезпечили безпечний доступ до неї.

Аналіз показав зв’язок між інтенсивністю бойових дій і поведінкою різних видів

Фотопастки, обладнані пасивними інфрачервоними сенсорами, безперервно фіксували зображення з 19 січня по 6 травня 2022 року — безпосередньо до, під час і після окупації. Для аналізу науковці порівняли ці дані з матеріалами, отриманими з тих же 31 фотопастки та ще 25 додаткових камер у період з 19 січня по 21 березня 2021 року. Також команда оцінила щоденну інтенсивність бойових дій у 2022 році та порівняла її зі щоденними моделями активності тварин.

«Для цього ми створили індекс інтенсивності конфлікту на основі інтерв’ю, зокрема з працівниками атомної електростанції. Ми оцінювали такі події, як пересування військових колон, стрілянина, авіаудари та артилерійські обстріли за шкалою від 0 до 10. Також враховували інші фактори — опади, близькість до доріг або місць постійної присутності людей, а також теплові аномалії, пов’язані з обстрілами чи лісовими пожежами», — пояснює Кудренко.

Зі зростанням інтенсивності бойових дій тварини частіше активні вдень

За допомогою отриманих даних дослідники проаналізували поведінку одинадцяти видів тварин.

«Спочатку ми припускали, що у відповідь на занепокоєння, спричинене бойовими діями, тварини стануть більш нічними, обережними та уникатимуть місць постійної присутності людей. Таку поведінку вже описували раніше, тому ми очікували її посилення під час війни».

Для частини видів це припущення справді підтвердилося. Однак науковці також зафіксували видоспецифічні реакції, які суперечили попереднім очікуванням. Під час окупації благородні олені та руді лисиці стали менш активними вночі порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
«Зменшення кількості нічних реєстрацій свідчить про те, що ці види змістили свою активність на денний час у відповідь на зростання інтенсивності бойових дій», — зазначає Кудренко.
Загальна кількість реєстрацій козуль зменшувалася зі зростанням інтенсивності конфлікту, тоді як благородних оленів — навпаки, збільшувалася. Також дослідники виявили, що заєць-русак і благородний олень реагували на теплові аномалії, переважно пов’язані з лісовими пожежами, спричиненими війною, підвищенням нічної активності.

Не всі досліджувані види уникали територій поблизу людської інфраструктури. езалежно від інтенсивності бойових дій дикі кабани та єнотоподібні собаки частіше траплялися на значній відстані від постійних людських поселень. Водночас лисиць і рисей частіше фіксували саме поблизу таких місць.

«Наше дослідження вкотре підкреслює критичну важливість систематичного моніторингу дикої природи як на природоохоронних територіях, так і за їх межами», — підсумовують автори.