Захищені й недоторкані: охорона рідкісних і типових оселищ Полісся

Охорона дикої природи охоплює широкий спектр заходів, спрямованих на збереження природного різноманіття. Ці заходи різняться залежно від країни й регіону, зокрема через особливості національного законодавства. Один із найефективніших механізмів збереження природних цінностей Полісся — це виявлення та охорона рідкісних і типових оселищ, а також моніторинг, що дає змогу визначати ділянки, які потребують захисту.

Рідкісні оселища — це унікальні природні комплекси, притаманні певній країні або регіону. Хоча вони займають невеликі площі, їхнє значення величезне, адже сааме вони забезпечують збереження рідкісних видів і природних ландшафтів. У Поліссі до таких оселищ належать заплавні дубові ліси, соснові бори з лишайниками, ялинники, що ростуть за межами південної межі природного ареалу, та багато інших.

Натомість типові оселища поширені на значних територіях і відображають характерні риси природних зон, де мешкає чи зростає переважна кількість видів фауни та флори. Проте вони теж потребують охорони, адже площа таких оселищ поступово скорочується, а екосистеми деградують через людську діяльність і зміну землекористування. У Поліссі до типових оселищ належатьторфовища, заплавні та заболочені луки, хвойні та листяні ліси та верхові болота. Добре збережені рідкісні та типові оселища є ключовими для підтримання біорізноманіття регіону.

Очеретянка прудка в Національному природному парку "Прип'ять-Стохід", Полісся, Україна. Фото: Даніель Розенгрен

Створення природоохоронних територій і розширення вже існуючих — це один із ключових механізмів запобігання втраті біорізноманіття у світі. Наявність рідкісних і типових оселищ часто є підставою для надання ділянці національного або міжнародного природоохоронного статусу. На міжнародному рівні важливість охорони оселищ закріплена у Бернській конвенції. Критеріями для визначення територій особливої природоохоронної цінності є наявність важливих або репрезентативних оселищ, що перебувають під загрозою, або виняткових прикладів певних типів оселищ. Резолюція №4 Постійного комітету Бернської конвенції наводить перелік типів оселищ, які потребують спеціальних заходів охорони.

У Поліссі вже ідентифіковано десятки оселищ,  що підпадають під особливий захист відповідно до Бернської конвенції. Підходи до їх охорони у різних країнах відрізняються. Зокрема, Україна бере участь у створенні Смарагдової мережі — ініціативи, спрямованої на збереження оселищ і зникаючих видів. Визначаються важливі території, надається міжнародний природоохоронний статус і включаються до цієї мережі. Наразі в Україні до Смарагдової мережі входять 377 територій і ще 162 кандидати, багато з яких розташовані на Поліссі.

У межах нашого проєкту 13 територій (загальною площею 171 273 га) в українському Поліссі були перевірені відповідно до вимог Бернської конвенції, а дані передано до її Постійного комітету. Ці території отримали статус кандидатів до Смарагдової мережі.

Виявлення цінних оселищ залишається важливою частиною майбутньої роботи в межах Бернської конвенції. Досвід показує, що Полісся все ще зберігає справжні природні перлини виняткової цінності. Один із прикладів — болото Макове, велика ділянка пралісів, що була відкрита та взята під охорону завдяки нашому проєкту. Наші польові дослідники переконані, що далеко не всі рідкісні оселища в регіоні ще ідентифіковані, тому подальший моніторинг є вкрай важливим.

У Білорусі наявність рідкісних і типових оселищ також є критерієм для створення природоохоронних територій. Згідно із законом «Про особливі природоохоронні території», такі оселища підлягають захисту навіть поза межами заповідних зон. Більше того, заходи з їх охорони часто суворіші, ніж загальні правила для більшості природоохоронних територій. Офіційна процедура надання статусу охорони рідкісному або типовому оселищу є швидшою і простішою, ніж створення заповідника, що дозволяє зберігати цінні природні комплекси, які не відповідають усім критеріям для окремої заповідної території. Водночас оселища, ідентифіковані всередині вже існуючих заповідних територій, отримують додаткові заходи охорони.

У більшості заповідних територій – національних парках та заповідниках (зазвичай категорія IV за класифікацією Міжнародного союзу охорони природи (IUCN)) певні види господарської діяльності частково дозволені. Натомість у межах охоронюваних оселищ будь-яка діяльність заборонена повністю — і це їхня велика перевага. У лісових оселищах повна заборона рубок дозволяє зберегти старі та сухостійні дерева — важливі для рідкісних комах (наприклад, жука-оленя) і кажанів (як-от вечірниці велетенської). Збереження острівних ялинників і заболочених хвойних лісів створює сприятливі умови для рідкісних птахів — сичика-горобця чи трипалого дятла. А заборона будь-якої діяльності у водних оселищах сприяє зростанню популяції європейської болотяної черепахи.

Виявлення та охорона цінних оселищ впливає на всі аспекти природоохоронної роботи. Їх ідентифікація стане потужним аргументом для подальшого розширення мережі охоронюваних територій. Захист рідкісних і типових оселищ допомагає враховувати екологічні чинники підчас планування господарської діяльності та гарантує правильнее проведення оцінки впливу на довкілля. Водночас не варто забувати і про культурну та освітню цінність цих природних комплексів, а також про їх нєзначення для місцевих громад.

Сьогодні 13 територій загальною площею понад 171 тис. га в українському Поліссі очікують на офіційне затвердження як частина Смарагдової мережі. Разом з тим у рамках нашого проєкту з  2019 до 2022 року у білоруській частині Полісся було ідентифіковано й взято під охорону 184 рідкісних і типових оселища загальною площею 27 420 га.