Охоронний статус має значення: Макове болото — праліс, врятований від знищення
Безкраї простори дикого Полісся сповнені сюрпризів. Навіть після десятиліть дослідницької роботи фахівці не можуть стверджувати, що достеменно знають самобутню природу цього регіону. Вони все ще відкривають місця проживання майже зниклих видів (іноді навіть таких, що вважалися локально вимерлими), рідкісні біотопи і навіть величезні ділянки пралісів! Вкрай важливо надати цим природним памʼяткам охоронний статус, щоб уберегти їх від господарської діяльності. Випадок з нашого проєкту свідчить якраз про це.
Слово «Полісся» походить від старословʼянського іменника «ліс». Не дивно: навіть зараз, після століть природних та антропогенних трансформацій, господарського освоєння та урбанізації, ліси займають значну площу в регіоні.
Серед розмаїття екосистем Полісся виділяються старовікові ліси. Існує багато визначень цього поняття, але їхня суть та сама: праліс — це ліс природного походження, сформований аборигенними видами, зі складною віковою та просторовою структурою, здатний до самопідтримки та саморегуляції. Щоб ліс вважався старовіковим, у ньому не повинно бути слідів людської діяльності щонайменше протягом кількох десятиліть; у лісі мають бути старі дерева та мертва деревина на різних стадіях розпаду. Звичайно, ці ліси надзвичайно багаті на біорізноманіття, там зосереджені найрідкісніші та найуразливіші види. Старовікові ліси виконують низку важливих екосистемних функцій: формують погоду і клімат, очищають і накопичують воду, зберігають і поглинають вуглець.
Найважливішою характеристикою старовікових лісів є їхня непорушена природа. Господарська діяльність спричиняє значне і часто незворотне порушення, а іноді — навіть повне знищення таких лісів. Будь-яка форма лісозаготівлі, навіть видалення сухостою чи окремих дерев, призводить до знищення їх як старовікових лісів. Знищені праліси ніколи не відновляться, навіть через багато років. Єдиним можливим механізмом збереження таких лісів є повна заборона господарської діяльності.
Загальна площа пралісів Полісся, ймовірно, становить кілька десятків тисяч гектарів. Перемежовуючися з розрідженими лісами на болотах та відкритими болотами, які також є неушкодженими екосистемами, праліси утворюють складну просторову мозаїку. Було кілька спроб знайти останні праліси Полісся, і це непросте завдання. Зазвичай вони відносно невеликі та фрагментовані, і фахівцям доводилося досліджувати величезні площі лісів, що постраждали від діяльності людини, щоб знайти цінні ділянки, що підлягають правовому захисту. Українське екологічне законодавство передбачає створення так званих «пам’яток природи пралісів» з повною забороною господарської діяльності.
У 2019–2021 роках у межах нашого проєкту було організовано експедицію з виявлення пралісів в українському Поліссі. Під час роботи в Рівненській області фахівці були здивовані. За документами лісовий масив Макове болото був типовим болотним сосновим лісом з деревами віком до 110 років та заввишки до 15 метрів. Але на місці вони побачили набагато вищі та старіші дерева. Аналіз серцевини показав, що деяким з них було понад 150 років!
Мінімальні сліди людської діяльності та велика кількість мертвої деревини довели, що це природний старовіковий ліс, який займає площу 260 га — дійсно велику для поліського пралісу! Дивно, але до експедиції ця територія ніколи не була досліджена та не мала юридичного статусу.
У грудні 2021 року після завершення юридичних процедур Макове болото отримало офіційний охоронний статус, з повною забороною будь-якої господарської діяльності, включаючи всі види рубок, будівництво будь-яких споруд, у тому числі — елементів лінійної інфраструктури (як-от дороги, лінії електропередач, газо- та нафтопроводи, водогони, комунікаційні кабелі).
Ми розцінювали цей випадок як природоохоронну перемогу, доки наприкінці 2023 року уряд України не продав дозвіл на видобуток торфу на Маковому болоті на наступні 20 років за майже 700 000 доларів. На жаль, цей випадок не є унікальним в Україні: були й інші приклади продажу дозволів на видобуток торфу та бурштину на заповідних територіях. Деякі з цих угод були скасовані Міндовкілля, але не всі. На щастя, на справу Макового болота звернула увагу Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу Генерального прокурора. Вони заявили, що видобуток торфу на території памʼятки природи є серйозним порушенням національного природоохоронного законодавства, оскільки неминуче призведе до знищення цього обʼєкта. Екологічна прокуратура звернулася до суду і відстояла свою позицію, довівши, що використання Макового болота для видобутку корисних копалин є незаконним. Основним аргументом був високий природоохоронний статус цієї території. Суд задовольнив позов. Зараз прокуратура розглядає питання про встановлення охоронних зон навколо памʼятки природи.
Цей випадок є значною подією для поліської дикої природи та вагомим аргументом на користь подальшого виявлення рідкісних та цінних оселищ і надання їм правового захисту. Як бачимо, без цієї роботи унікальні екосистеми можуть бути незворотно порушені або знищені. І ми можемо про це навіть не здогадатися.
Завдяки зусиллям нашого проєкту, понад 100 000 га природних територій на Поліссі отримали правову охорону.
