Кількість має значення: уперше на Поліссі визначили щільність популяції рисі

Рись євразійська (Lynx lynx) є одним із ключових великих хижаків Полісся. Попри високе природоохоронне значення, поліські популяції цього виду вкрай мало вивчені. У 2020-2021 роках за підтримки нашого проєкту було проведено безпрецедентне дослідження з використанням фотопасток. У результаті ми отримали першу науково обґрунтовану оцінку щільності популяції євразійської рисі на природоохоронних територіях Полісся. Це відкриває шлях для подальших досліджень статусу виду в регіоні та його ефективної охорони на місцевому рівні та в усьому ареалі.

Хоча євразійська рись широко поширена на всьому континенті, має відносно стабільну чисельність і охоронний статус у багатьох країнах, вона все ще загрожена через антропогенні фактори, такі як фрагментація ареалу та незаконне полювання. Щоб скоординувати зусилля зі збереження виду та зробити їх ефективними, необхідно оцінити стан популяцій рисі по всій території поширення виду. Наразі євразійська рись вивчена нерівномірно по всьому ареалу. У багатьох європейських країнах провадиться систематичний моніторинг популяцій загальноприйнятими науковими методами. Водночас бракує даних про чисельність і щільність рисі в Україні та Білорусі, хоч у цих країнах вид охороняють.

І в Україні, і в Білорусі рись обліковують мисливські товариства та управління лісового господарства, але ці зусилля є ані систематичними, ані науково обґрунтованими. Оцінки неточні через поширену практику подвійного обліку. Того мало, що неточна оцінка статусу виду провокує конфлікти між стейкхолдерами, так вона ще й може призвести до неправильних дій. Наприклад, мисливська спільнота в Білорусі лобіює бінарний статус рисі, за якого вид залишається в Червоній книзі, але на нього можна полювати. Вони стверджують, що чисельність рисі значно зростає, однак це твердження не має жодних наукових доказів.

Критично важливо правильно оцінити чисельність і щільність євразійської рисі в Білорусі та Україні, адже місцеві популяції пов’язують популяції виду в Центральній і Східній Європі – а тому мають визначне природоохоронне значення. Масштабне дослідження, підтримане нашим проєктом, є першою спробою заповнити цю інформаційну лакуну.

Від жовтня 2020 до березня 2021 року було проведено безпрецедентне дослідження рисі з використанням фотопасток у трьох багатих на біорізноманіття регіонах України та Білорусі: національному природному парку “Сколівські Бескиди” в українських Карпатах, українській Чорнобильській зоні відчуження (ЧЗВ), на трьох пов’язаних з нею білоруських природоохоронних територіях і в державному лісі білоруського Прип’ятського Полісся (БПП). ЧЗВ і пов’язані з нею території розташовані на Поліссі. У ЧЗВ було обстежено 65, а в БПП 50 локацій.

Щоб визначити щільність популяції, дослідники використовували метод просторового відловлювання (англ. – SCR Spatial capture-recapture). Це статистичний метод, щоб підраховувати тварин на основі того, скільки разів їх бачили і де вони були помічені. Науковці виявили, що щільність євразійської рисі на досліджуваних територіях варіювала від 0,45 до 1,54 особини на 100 кв. км, з найвищими показниками в Чорнобильській зоні відчуження. Отримані результати схожі на показники інших досліджуваних територій Європи, де використовували ті ж методи визначення. Дослідники припускають, що вищу щільність рисі в ЧЗВ можна пояснити великою площею території, багатством здобичі для хижака та низьким антропогенним впливом. Натомість у білоруському Прип’ятському Поліссі популяція стикається з нижчою якістю біотопів і меншою кількістю здобичі, має вищий ризик загибелі через браконьєрство.

Євразійська рись на Поліссі. Знімок із фотопастки.

Уперше в Україні та в Білорусі було проведено таку роботу та отримано результати, які стануть базою для збереження та подальших досліджень місцевих популяцій євразійської рисі. Також це дослідження дає розуміння статусу виду на європейському рівні. Автори дослідження зазначають, що отримані дані важливі для майбутньої оцінки впливу загроз на досліджувані популяції. Вони також припускають, що природоохоронні території відіграють важливу роль у збереженні євразійської рисі. Хоча великі хижаки часто виходять за межі заповідників або національних парків, ці природоохоронні території все ще слугують для них прихистком.

Автори підкреслюють, що послідовний, науково обґрунтований моніторинг євразійської рисі однаковими методами по всьому континенту є ключем до розуміння стану виду та планування ефективних заходів з його збереження.