Відновлення можливе: п'ять осушених водно-болотних угідь на українському Поліссі плануємо повернути до життя

Незважаючи на те, що Україна зараз перебуває у стані війни, питання екології стоять на порядку денному. “Здорові” водно-болотні угіддя українського Полісся є життєво важливими для всієї України. Їхні водні ресурси живлять найбільші річки країни, такі як Дніпро, забезпечуючи питною водою мільйони людей. А результати інтенсивного осушення цієї території в середині 20-го століття є катастрофічними. Поки експерти б’ють на сполох щодо втрати біорізноманіття, зростання викидів парникових газів і температури, місцеві жителі спостерігають деградацію і часто занедбаність земель, збільшення частоти посух, нестачу чистої питної води і критичне забруднення повітря частинками, що викидаються під час лісових пожеж. Ось чому все більше людей виступають за відновлення водно-болотних угідь.

Користуючись моментом, наші партнери з Фонду Міхаеля Зуккова провели техніко-економічну оцінку потенційних місць для відновлення в українській частині Полісся. Вони розглянули широкий спектр аспектів, включаючи просторові, екологічні та гідрологічні характеристики ділянок. Так, увага приділялася розташуванню та площі ділянок, типу торфовищ, наявності чи відсутності дренажних систем, їх поточному стану та розміру, максимальній температурі поверхні землі та частоті ландшафтних пожеж, правовому статусу територій та аналізу зацікавлених сторін, очікуваній складності та вартості відновлення. У результаті експерти визначили п’ять ділянок (загальною площею 20 000 га) з найкращими перспективами для успішного відновлення та узгодили подальші дії із зацікавленими сторонами.

Всі обрані ділянки мають на своїй території системи дренажних каналів. Проте ділянки суттєво відрізняються за ступенем пошкодження, просторовими та екологічними характеристиками, а також особливостями дренажної системи. Тому кожна ділянка потребує особливого підходу та індивідуального комплексу заходів для покращення її стану.

Черемське болото розташоване у Волинській та Рівненській областях. Хоча воно було дещо порушене спробою осушення на початку 20-го століття, зараз болото перебуває у доброму функціональному стані і потребує лише певної підтримки. Наша мета – запобігти подальшому осушенню території, щоб зробити її більш стійкою до мінливих кліматичних умов.

Болота Сомине та Сира Погоня розташовані неподалік один від одного в Рівненській області. Соминські болота мають особливу сторінку в своїй історії: у 1920-1930-х роках, коли державний кордон між Польщею та Радянським Союзом перетинав сучасні території України та Білорусі, на польському боці була побудована дуже своєрідна лінія оборони. Окрім укріплень і бункерів, вона включала в себе поліські річки і болота як природні бар’єри. Соминські болота були частиною цієї поліської лінії оборони. Сьогодні вони потребують відновлення, оскільки були порушені осушенням та видобутком бурштину.

Болото Сира Погоня прилягає до комплексу Ольманськіх боліт, розташованих на північ, через українсько-білоруський кордон. Разом вони утворюють найбільший комплекс верхових і перехідних боліт в Європі. Сира Погоня має характеристики північних (тайгових) водно-болотних угідь, які є унікальними для України та Центральної Європи. Місцевість багата на біорізноманіття і слугує важливим місцем розмноження водно-болотних птахів, у тому числі підорлика малого (Clanga clanga), що перебуває під загрозою зникнення у світовому масштабі. Торфовище сильно постраждало від осушення і страждає від частих лісових пожеж.

Не лише будівництво осушувальних каналів вплинуло на гідрологічний режим Полісся в минулому. Багато річок також зазнали змін. В результаті поглиблення і спрямлення річки Жолобниця та будівництва мережі дренажних каналів, в середині 20-го століття заплава річки була освоєна під сільське господарство. Сьогодні земля вже не придатна для ведення сільського господарства, а дренажна система занедбана. Попередній аналіз показав, що для успішного відновлення гідрологічного режиму на цій території може знадобитися не лише перекриття каналів, але й зміна русла річки.

Ще одна особлива ділянка, обрана для відновлення на Поліссі, – це заплава річки Уж, розташована в Київській області, в південній частині Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. До і після аварії на ЧАЕС територія нинішнього заповідника була інтенсивно осушена, щоб запобігти поширенню радіоактивного забруднення. Зараз територія страждає від руйнівних пожеж: у 2020 році полум’я охопило майже 5% площі і впритул наблизилося до “червоної зони”, де зберігаються радіоактивні відходи. Ці пожежі спричинили надзвичайне забруднення повітря в Києві. Тому відновлення водно-болотних угідь на територіях навколо Чорнобильської атомної електростанції має першорядне значення. Однак після початку повномасштабного російського вторгнення значна частина цих територій все ще замінована. Це є головною перешкодою для широкомасштабного відновлення водно-болотних угідь у Чорнобильській зоні. Тим не менш, було прийнято рішення розпочати роботи в безпечному місці, щоб продовжити їх, як тільки це буде безпечно.

Важливо, що відібрані території розташовані в чотирьох адміністративних областях України, що охоплюють території Полісся – Волинській, Рівненській, Житомирській та Київській. Таким чином, після відновлення запропонованих ділянок у кожній області працюватиме команда експертів з практичним досвідом відновлення: вибір ділянки, залучення зацікавлених сторін, адміністративні процедури, підготовка, моніторинг, проведення будівельних робіт та оцінка досягнутих результатів. Вони зможуть масштабувати діяльність з відновлення водно-болотних угідь у своїх регіонах, кожен з яких має досить великі площі, що потребують повторного заболочення.