Водно-болотні угіддя Полісся та люди: залежимо одне від одного
Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається 2 лютого. Ця дата привертає увагу громадськості до глобального значення водно-болотних угідь і їх виняткової ролі для добробуту людини. Полісся, що займає 18 мільйонів гектарів, є не лише найбільшим водно-болотним угіддям Європи, але й домом для мільйонів людей. Звʼязок між природою Полісся та мешканцями регіону є взаємним: якість життя, здоров'я та добробут людей багато в чому визначаються водно-болотними угіддями, водночас природні екосистеми можуть деградувати та зникнути без послідовних заходів для їхнього захисту.
Водно-болотні угіддя критично важливі для зберігання та очищення прісної води, підтримки біорізноманіття та пом’якшення наслідків зміни клімату. Деякі вчені стверджують, що все живе на Землі залежить від водно-болотних угідь, оскільки їхні екосистемні послуги є принципово важливими. Глобальною проблемою є те, що вони деградують і зникають надзвичайно швидко – близько 85% водно-болотних угідь світу було втрачено за останні 30 років через господарську діяльність людини та зміну клімату.
Величезний пояс європейських низинних боліт, що колись простягався від Франції до Західного Сибіру, був значною мірою осушений. Однак на Поліссі зберігся залишок цього древнього болотного масиву. Мешканців Полісся іноді метафорично називають «людьми болота». І життя на болотах зовсім нелегке: відсутність орних земель і шляхів сполучення, низька врожайність, епідемії та інші несприятливі фактори змушували людей відвойовувати у боліт землю для господарських потреб. Лише в останній період масової меліорації, з 1960-х по 1980-ті роки, на Поліссі було осушено близько 3 мільйонів гектарів водно-болотних угідь. Результати цієї діяльності були неоднозначними: освоєні землі залишалися родючими і високопродуктивними протягом кількох років. Однак з часом вони створювали більше проблем, ніж користі, і часто були занедбані.
Від покращення до знищення і назад
Осушення боліт на Поліссі поступово призвело до опустелювання. Окрім виснажених торфовищ, регіон має велику кількість торф’яних ґрунтів, де торф дуже швидко деградує в умовах низького рівня ґрунтових вод. На 223 тисячах гектарів сільськогосподарських угідь ґрунт повністю знищений, майже на такій же площі деградував внаслідок видобутку торфу, і процес руйнування торф’яного шару продовжується. Якщо ці антропогенні зміни не зупинити сьогодні, вони призведуть до дуже низьких врожаїв і стрімкого скорочення біорізноманіття в найближчому майбутньому.
Осушення водно-болотних угідь негативно впливає на екологію прилеглих територій. Водно-болотні угіддя втрачають свою роль стабілізатора гідрологічних умов на всій території водозбору, малі річки та водотоки пересихають, а цілі екосистеми деградують. Нещодавні дослідження показали, що падіння рівня ґрунтових вод на 50-70 см призводить до значної втрати біорізноманіття. Це також збільшує евтрофікацію річок та озер. Щороку близько 1,5 мільйона тонн мінеральних і 700 000 тонн водорозчинних органічних речовин потрапляють з осушених територій Полісся в Чорне море через річки Прип’ять і Дніпро.
Спостерігаючи та порівнюючи порушені водно-болотні угіддя Полісся з неушкодженими, легко зрозуміти, чому збереження та відновлення таких екосистем є інвестицією в добробут людей, які живуть у цьому регіоні.
Незважаючи на масове осушення, Полісся все ще багате на непорушені та високофункціональні водно-болотні екосистеми. Враховуючи, що кожен гектар непорушених водно-болотних угідь щорічно поглинає до 15 тонн вуглецю, цей регіон робить значний внесок у пом’якшення наслідків зміни клімату в глобальному масштабі.
Водночас інтенсивна меліорація земель для видобутку торфу та ведення сільського господарства відкриває шлях до появи багатьох територій, які більше не приносять жодної економічної вигоди, при цьому викидаючи від 5 до 15 тонн вуглекислого газу на гектар на рік. За підрахунками екологів, заболочення 200 000 гектарів порушених торфовищ, які не використовуються для сільського господарства або видобутку торфу, дозволить скоротити викиди парникових газів на 1,5 мільйона тонн вуглекислого газу щорічно. Примітно, що обводнення є одним з найдешевших способів скорочення викидів CO2. Таким чином, відновлення водно-болотних угідь та подальший точний облік скорочення викидів парникових газів на Поліссі може стати важливим кроком для країн, які поділяють цей регіон, на шляху до виходу на світовий вуглецевий ринок та продажу вільних квот на викиди парникових газів.
Вода і вогонь
Осушені та деградовані сільськогосподарські землі, площа яких збільшується, є джерелом ще одного негативного явища – лісових пожеж. Спочатку рівень ґрунтових вод був знижений штучно, але ситуація погіршується м’якою безсніжною зимою і тривалими періодами теплої сухої погоди, які почастішали останніми роками. Боротьба з лісовими пожежами щороку коштує багато грошей і ресурсів. Пожежі на торфовищах особливо небезпечні, їх важко виявити та загасити. Великі пожежі є тягарем для економіки, вони загрожують екосистемам і, звичайно, життю та здоров’ю людей.
Частинки, що викидаються в повітря під час пожеж, є небезпечним забруднювачем повітря. Саме ці пожежі призвели до того, що українська столиця, Київ, очолила список міст з найбільшим забрудненням атмосфери у 2020 та 2021 роках. Особливе занепокоєння викликають великі пожежі в Чорнобильській зоні відчуження, високо забрудненій території. Після осушення кілька десятиліть тому її територія дуже часто горить, виділяючи не лише парникові гази, а й радіоактивні речовини, які потім поширюються вітром і становлять загрозу для здоров’я людей.
Експерти вважають, що оптимальне рішення проблеми спустошливих лісових пожеж на Поліссі очевидне: вода не може горіти, тому необхідно повернути воду на осушені території, відновивши природні або близькі до природних гідрологічні режими. Дослідження, проведене в рамках нашого проекту, показало, що, зберігаючи і відновлюючи недоторкані, добре зволожені торфовища, ми можемо створити природні бар’єри для великих руйнівних пожеж.
Природний гідрологічний режим дозволяє водно-болотним угіддям виконувати одну з найважливіших функцій – накопичення та очищення прісної води. Значення водних ресурсів Полісся величезне. Живлячи такі великі річки, як Прип’ять та Дніпро, водно-болотні угіддя Полісся забезпечують питною водою 2/3 населення України. Якщо рівень ґрунтових вод у болотах знизиться, це може стати катастрофою для мільйонів людей. Але місцеві сільські громади на Поліссі вже відчувають наслідки систематичного осушення боліт. Рівень води в колодязях людей падає, і нестача води для щоденних потреб очевидна. Регіональна та місцева влада часто намагається вирішити проблему шляхом будівництва штучних водосховищ, але вартість їх спорудження та експлуатації вимірюється мільйонами доларів. За підрахунками експертів, вартості облаштування невеликого штучного водосховища вистачило б, щоб перезволожити всі порушені водно-болотні угіддя Полісся і забезпечити природним водопостачанням мешканців регіону. Потреба у штучних водосховищах відпала б.
Природні ресурси: брати, не знищуючи
Водно-болотні угіддя забезпечують людей цінними ресурсами, які, за умови сталого використання, можуть сприяти підвищенню добробуту місцевого населення та створенню нових джерел доходу і робочих місць. Як зазначалося вище, практика осушення водно-болотних угідь для сільськогосподарського використання приносить лише короткострокові вигоди: за кілька років, у міру зниження врожайності або розробки покладів торфу, територія перетворюється на пустку. Сьогодні все більшого поширення набуває ідея використання природних ресурсів поліських водно-болотних угідь без їх осушення, або після відновлення водного режиму. Наведемо кілька прикладів.
Очерет рясно росте як на непорушених, так і на відновлених водно-болотних угіддях. Ця рослина може бути використана як сировина для екологічно чистого та ефективного палива, яке потенційно може постачатися невеликим місцевим підприємствам або електростанціям. Таке підприємство буде прибутковим, якщо обслуговуватиме клієнтів у радіусі кількох десятків кілометрів.
Ще одним важливим природним ресурсом поліських боліт є журавлина. Лише в природному заповіднику «Ольманські болота» її річний обсяг оцінюється в 6,7 тис. тонн, з яких заготовляють до 2,5 тис. тонн. Щосезону збирачі ягід заробляють понад 1 мільйон доларів, продаючи журавлину, зібрану на Ольманських болотах.
Водно-болотні угіддя виділяються серед інших природних систем своїм високим біорізноманіттям. Особливо виділяються лікарські рослини. Багато куточків Полісся, віддалених від міст, транспортних шляхів і великих промислових підприємств, є достатньо екологічно сприятливими для збору такої цінної сировини. За останніми оцінками, потенціал заготівлі дикорослих лікарських рослин у Прип’ятському Поліссі наразі використовується лише на 1%.
Розвиток місцевих виробництв з переробки природної сировини, отриманої з водно-болотних угідь Полісся, дозволив би створити нові робочі місця та виробляти продукцію з високою доданою вартістю. Це було б економічно життєздатним і стійким у довгостроковій перспективі, оскільки зосереджується на місцевому відновлюваному ресурсі і не передбачає руйнування екосистеми заради швидких прибутків.
Полісся запрошує
Водно-болотні угіддя Полісся з їх унікальною флорою та фауною є надзвичайно перспективним об’єктом екологічного туризму, який часто очолює список відвідувань для внутрішніх та іноземних любителів дикої природи. На місцевих водно-болотних угіддях гніздиться незліченна кількість птахів, серед яких такі рідкісні види, як великий бекас, болотяна сова, чорний лелека, журавель сірий, а також види, що перебувають під загрозою зникнення, такі як очеретянка водяна та підорлик великий. Заплави річок є основним місцем відпочинку для мільйонів перелітних птахів навесні та восени. Це робить Полісся важливим місцем для бьордвотчингу в Європі в будь-яку пору року. Численні повноводні річки з мальовничими околицями є дуже привабливими для любителів водного туризму, які можуть бути особливо вражаючими під час сезонних паводків.
На жаль, через війну в Україні та складну політичну ситуацію в Білорусі повноцінний розвиток туристичного потенціалу Полісся наразі неможливий. Однак цей перспективний регіон в жодному разі не можна скидати з рахунків.
Унікальна природа - особливі люди
Протягом століть водно-болотні угіддя Полісся відігравали вирішальну роль у формуванні місцевої культури – від міфології та обрядів до ремесел і кухні. Живучи серед дуже своєрідного ландшафту, який століттями обмежував їхнє спілкування з рештою світу, мешканці Полісся добре зберегли багато явищ традиційної культури, які сьогодні включені до національних та міжнародних списків культурної спадщини. Навіть сьогодні, у 21 столітті, тут ми знаходимо багатий фольклор, своєрідну місцеву техніку народного співу та особливий діалект, який деякі лінгвісти вважають окремою мовою.
Такі традиції, як бортництво, виготовлення довбанок (човна з цільного стовбура дерева) та навички управління водним транспортом, збирання та використання дикорослих лікарських трав, рецепти місцевих страв з ягід, грибів чи річкової риби існують і передаються з покоління в покоління лише в тісному зв’язку з ландшафтом і швидко зникають поза ним. Немає сумнівів, що ідентичність поліської культури та повсякденного життя сформувалася значною мірою завдяки водно-болотним угіддям, і їх втрата завдала б великої шкоди культурному розмаїттю.
Водно-болотні угіддя формували життя місцевого населення протягом століть і продовжують робити це сьогодні, хоча це не завжди помітно на перший погляд. Драматичні наслідки втрати цих цінних і чудових екосистем дійсно очевидні. Колись люди були змушені підкорятися силам природи. Сьогодні ми маємо багато інструментів і технологій, щоб підкорити її. Але ми повинні бути достатньо мудрими, щоб використовувати сучасні засоби для того, щоб жити в здоровому балансі з природою, тому що ми залежні один від одного більше, ніж будь-коли раніше.
