Дослідження міграції підорлика великого – ключ до порятунку зникаючого виду

Сьогодні підорлик великий в небезпеці. Практично зникаючий вид у західній Європі, він гніздиться на Поліссі, регіоні, який став притулком для багатьох зникаючих видів птахів. Приблизно 16% світової популяції підорлика великого знаходиться в Білорусі та 4% – в Україні. Проте навіть на Поліссі, з його великою мережею лісових та водно-болотних угідь, чисельність виду зменшується. Лише у Чорнобильській зоні відчуження впродовж останніх 20-ти років спостерігається збільшення популяції підорлика великого.

Чому є така тенденція та що вона може сказати про стан середовища існування підорлика великого? Як людська діяльність впливає на цих птахів? Які території найбільш сприятливі для їхнього гніздування? Відповіді на ці питання ми якраз шукаємо в ході спостережень за біорізноманіттям цих територій в рамках проєкту «Полісся – дика природа без кордонів», що фінансується Програмою вразливих ландшафтів (Endangered Landscapes Programme).

Михайло Франчук піднімається до гнізда підорлика великого, щоб розмістити фотопастку. Фото: В’ячеслав Кайстро
Михайло Франчук піднімається до гнізда підорлика великого, щоб розмістити фотопастку. Фото: В’ячеслав Кайстро
Пташеня підорлика великого. Болотний масив “Сира Погоня”. Фото: Михайло Франчук
Пташеня підорлика великого. Болотний масив “Сира Погоня”. Фото: Михайло Франчук

Нове дослідження розкриває секрети міграції підорлика великого

В ході нового дослідження ми проаналізували дані відстеження 29 дорослих особин птаха, аби зрозуміти куди вони мігрували взимку. Спільна наукова розвідка членів проєкту, доктора Валерія Домбровського та доктора Адама Ештон-Батта, містила дані про підорликів великих, які зафіксовані на Поліссі. Місця зимування – а також стан та природоохоронний статус цих територій – можуть стати важливим елементом у місії збереження цього дорогоцінного виду.

Хоча місця зимування підорлика великого були відносно добре відомі в Європі, ці види також фіксували на Близькому Сході та в Африці, і не було зрозуміло, чи мігрували вони з різних європейських популяцій або з одного регіону на інші території. Оснастивши окремих особин з різних гніздових популяцій Полісся супутниковими трекерами, дослідження виявило різноманіття місць зимування підорлика великого і те, як їхні маршрути відрізняється між популяціями і статями.

Підорлики великі, які гніздилися в Білорусі, зимували у Південно-Східній Європі, на Близькому Сході або в Африці. Цікаво, що самці частіше зимують південніше, аніж самки. Більшість самців цього виду зимували в межах вузької території у Південному Судані та Ефіопії. Самки прямували до водно-болотних угідь уздовж узбережжя південної Греції та Туреччини. Як правило, лише невелика кількість місць зимівлі в південній Європі знаходяться під охороною, але, як показує дослідження, вони є вкрай важливими для цього виду. Лише два з 12 африканських місць зимування виду знаходяться під охороною, обидва в межах одного національного парку.

Важливе місце проживання підорлика великого в заповіднику “Альманські болота”, Білорусь. Фото: Віктор Фенчук

Залежність підорлика великого від екологічно чистих та незайманих водно-болотних територій пояснює причину занепаду цього виду, оскільки більшість водно-болотних угідь у Південній Європі повністю або частково знищені, а понад 63% водно-болотних угідь Греції зникли в період між 1950-ми і 1985-ми роками. «Число особин виду, які зимують на невеликій території, вказує на те, що місця їх зимівлі, можливо і надалі ставатимуть все меншими і меншими», – пояснює доктор Адам Ештон-Батт з Британського фонду орнітології.

Знахідка про те, що білоруські самці підорлика великого в основному мігрують до Африки, а самки – до Європи, може позитивно вплинути на зусилля зберегти цей вид. Загрози, з якими стикаються птахи, а також стан водно-болотних угідь, де вони зимують, відрізняються в Європі та Африці. Можливо саме це вже вплинуло на  рівень виживання виду за статтю і, ймовірно, продовжуватиме це робити в майбутньому, якщо водно-болотні угіддя Африки будуть зменшуватися або зазнаватимуть неоднорідного впливу кліматичних змін.

Дисбаланс між кількістю самців і самок цього виду може збільшити ймовірність гібридизації з більш поширеним і близькоспорідненим підорликом малим, підвищуючи ризик вимирання виду підорлика великого.

Михайло Франчук встановлює фотопастку на гнізді підорлика великого в Рівненському природному заповіднику на Поліссі. Фото: В’ячеслав Кайстро

Екскурс в життя підорлика великого на Поліссі: останні новини з України

Загалом на Поліссі 21 дорослий птах підорлика великого був оснащений пристроями супутникового стеження. Дані з трекерів вже допомогли кільком більшим дослідженням виду. Команди дослідників в Україні та Білорусі також використовують фотопастки, щоб спостерігати за зміною раціону птахів через збільшення впливу людини. Тут наша мета полягає в тому, щоб визначити, наскільки добре підорлики розмножуються і чи впливає середовище, де гніздяться птахи, на виживання пташенят. Ранні результати свідчать про те, що харчування підорлика великого більш різноманітне в природному середовищі існування, аніж на змінених людською діяльністю територіях, але ми ще не знаємо, які наслідки це може мати в майбутньому.

Польові експерти з Українського товариства охорони птахів – партнера проєкту в Україні – відстежують відомі та потенційні місця гніздування виду на Поліссі. Дотепер ця робота в основному ведеться в Рівненському природному заповіднику, на болотних масивах «Сомине» та «Сира Погоня».

Найстаріший дуб у Рівненському природному заповіднику. Фото: Сергій Канциренко

Цього літа польовий експерт доктор Михайло Франчук пройшов чимало кілометрів Рівненським природним заповідником, щоб встановити фотопастки та зібрати дані. Загалом дослідник обстежив 12 гнізд підорлика великого у заповіднику. Отримані дані не лише демонструють стан виду, а й дають уявлення про стан водно-болотних угідь Полісся. Улюблене місце гніздування підорлика великого – це мішані ліси на болотах і луках. Ці території є ідеальним місцем полювання для підорлика великого, де він може ловити свою здобич, а саме дрібних водно-болотних птахів, ссавців, змій та амфібій. Осушені або частково знищені водно-болотні угіддя є несприятливим місцем існування для водно-болотних птахів і можуть зменшити здобич підорлика великого.

.

Автор статті Занне Лабушаньє, координатор зв’язків з громадськістю у FZS. 

Цей проект є частиною Програми захисту природних ландшафтів (Endangered Landscapes Programme), що перебувають під загрозою зникнення, і фінансується з коштів благодійного фонду Лісбет Раусинг і Пітера Болдуіна «Аркадія». Проект координується Франкфуртським зоологічним товариством і реалізується у співпраці з Українським товариством охорони птахів, APB-BirdLife Belarus і Британським орнітологічним фондом.

Автор статті Занне Лабушаньє, координатор зв’язків з громадськістю FZS.  Зображення вгорі – великий підорлик в польоті. Автор фото: Даніель Розенгрен