Водний шлях E40

Масштабний, штучно створений водний шлях, що з’єднає Балтійське та Чорне моря, здатен негативно трансформувати Прип’ять як одну з останніх великих природних річок Європи. План створення «водного шляху E40» ініціювали представники Білорусі, Польщі та України. У 2013 році сформовано комітет для подальшого просування планів будівництва водного шляху E40. Впровадження цих планів матиме катастрофічний вплив на природу Полісся. E40 проляже через природоохоронні території по всій довжині річки, зруйнувавши важливі зв’язки між ключовими середовищами. Спрямлення Прип’яті призведе до висихання її численних меандрів і величезних площ неушкоджених заплав та втрати важливих середовищ існування на природоохоронних територіях.Детальніше про E40.

Осушення водно-болотних угідь

Полісся — низинна територія, багата на різноманітні водно-болотні екосистеми: болота, торфовища, заплави із заплавними луками та заболоченими лісами. На жаль, сотні тисяч гектарів водно-болотних угідь Полісся були осушені у ХХ столітті — переважно для сільськогосподарських потреб. Сьогодні ми бачимо результати цього процесу: деградацію та втрату біотопів, зменшення біорізноманіття, скорочення запасів прісної води, деградацію ґрунтів, збільшення частоти посух і спустошливих лісових пожеж, зниження стійкості до зміни клімату. Усе це загрожує не лише унікальній дикій природі Полісся, а й економіці та добробуту його мешканців.

Зміна клімату

Якщо водно-болотні угіддя здорові та повноцінно функціонують, вони суттєво пом'якшують наслідки зміни клімату. Буферизують екстремальні природні явища на кшталт посух і повеней; регулюють вологість, температуру повітря та поверхні землі; поглинають і утримують вуглець. Водночас водно-болотні екосистеми, які було порушено, вразливі до зміни клімату. Через потепління вони втрачають дедалі більше води, висихають і починають вивільняти раніше “законсервований” вуглець, загострюючи проблему парникових газів. Висихання водно-болотних угідь призводить до деградації та втрати цінних екосистем, які роблять Полісся таким цінним та унікальним. Саме тому ми зосереджуємося на відновленні водно-болотних угідь.

Пожежі

Невеликі природні пожежі, що виникають спонтанно і вигорають без втручання, є нормальним явищем для багатьох природних систем. Однак через надмірне осушення водно-болотних угідь на Поліссі дедалі частіше займаються великі спустошливі пожежі. Вони пошкоджують цінні екосистеми, знищують торф і рослинність. Ще ці пожежі загрожують безпеці, здоров'ю та життю людей. Особливо небезпечними є займання на торфовищах, бо їх не завжди легко виявити і вкрай важко загасити. Значна частина осушених торфовищ Полісся лежить у Чорнобильській зоні відчуження, дуже забрудненій території. Тут неодноразово виникали великі пожежі, що спричиняли сильне забруднення повітря далеко за межами їхніх епіцентрів. Під час горіння торфу виділяються сполуки вуглецю, сірки та азоту, сажа та радіоактивні частинки, що серйозно шкодять здоров'ю людей. У 2020 році пожежники зупинили полум'я біля сховища радіоактивних відходів. Того ж року через пожежі на торфовищах Київ був серед міст світу з найзабрудненішим повітрям. Дослідники прогнозують поглиблення проблеми через зміну клімату та вважають підтримку й відновлення природних гідрологічних режимів найефективнішим природоорієнтованим рішенням.

Розвиток транспортної інфраструктури

Полісся - це не лише незаймана природа, а й міста та села, сільськогосподарські угіддя, ферми, підприємства і, звісно, мережа доріг, що з'єднує ці об'єкти. Будівництво нових доріг може шкодити дикій природі. Воно збільшує антропогенне навантаження на екосистеми та загрожує популяціям видів, особливо чутливих до втручання людини, як-от підорлик великий. Збільшення щільності доріг призводить до фрагментації території, зростання кількості лісових пожеж і погіршення якості середовища існування деяких територіальних тварин, як-от рись або вовк. Побудовані на водно-болотних угіддях, такі дороги порушують їхній гідрологічний режим. Недоторканим і стійким екосистемам загрожує інтродукція інвазійних рослин, насіння яких може бути в піску чи інших будівельних матеріалах.

Видобуток торфу

Державні та приватні компанії все ще широко видобувають торф на Поліссі з промисловою метою. Торф використовують усередині країни як джерело енергії та експортують як субстрат для сільськогосподарських цілей. Видобуток торфу є однією з основних причин деградації водно-болотних угідь у регіоні. Саме через нього в Житомирській області (українське Полісся) площа торфовищ як таких скоротилася на 50 % за останні 70 років. Видобуток торфу супроводжується знищенням біотопів та інтенсивним осушенням, що перетворює болота зі сховищ вуглецю на джерела інтенсивного викиду парникових газів. Компанії зобов'язані вживати заходів для подальшої рекультивації порушених торфовищ, однак вони часто ігнорують цю норму. Екосистеми відновлюються дуже повільно або не відновлюються взагалі після завершення видобутку торфу. Водночас, за приблизними оцінками, викиди вуглекислого газу, пов'язані з осушенням боліт, видобутком і використанням торфу в Україні, становлять щонайменше 5 мільйонів тонн на рік.

Нерегульований збір ягід

Полісся з його мозаїкою боліт і лісів є ідеальним середовищем існування для багатьох ягідних рослин, таких як журавлина і чорниця. З кінця літа і до перших приморозків лісові галявини вкриті родючими кущами чорниці, а болота — журавлини. Ягоди є важливим економічним ресурсом для локальної громади: місцеві жителі збирають і продають їх протягом літа й осені. Однак дедалі інтенсивніше збирання ягід негативно впливає на місцеву флору та фауну. Однією з територій, що викликає особливе занепокоєння, є ландшафтний заказник "Олманські болота". Це 100 000 гектарів природних боліт перехідного типу загальноєвропейського та світового природоохоронного значення. Розташоване в Білорусі, поблизу українського кордону, влітку болото потерпає від збирачів ягід. Щоб зібрати більший урожай, люди користуються забороненими механічними пристроями, які пошкоджують ягідний кущ і знижують майбутню врожайність. Вони будують незаконні дороги, залишають купи сміття, стають таборами в лісі, витоптують рослини та часто спричиняють лісові пожежі. Діяльність збирачів турбує чутливих до розмноження тварин і птахів, таких як підорлик великий.

Видобуток бурштину

Останніми роками в українському Поліссі збільшився нелегальний видобуток бурштину. Попередньо на ділянці вирубують дерева, копають ями та пускають воду. Бурштин спливає, і його збирають, залишаючи після себе спустошений ландшафт з дірками в землі, знищеним родючим шаром без чагарників або трави. Внаслідок масового відкачування води порушується водний режим територій: одні місця осушуються, а інші — підтоплюються. За оцінками експертів, лише в Рівненській області понад 10 000 гектарів потребують рекультивації після руйнівного видобутку бурштину — у тому числі в пралісах, що мають високу природоохоронну цінність, і на територіях заповідників і національних парків, де така практика завдає особливої шкоди. Цей вид видобутку є незаконним, але спроби українського уряду та військових його зупинити часто є марними. Видобуток корисних копалин є прибутковою справою, а шахтарі здебільшого добре озброєні, що робить боротьбу з цією галуззю вкрай небезпечною.